Всім “яжматерям” є над чим задуматись: реальна історія моєї подруги. Сподіваюсь, що інші зрозуміють можливі наслідки

Дочка подруги минулого року закінчила університет. Марина купила їй з цієї нагоди квартиру, невелику студію, але все ж, окреме житло, своє,  не треба платити оренду. Машину подарувала ще на 18 років, тойоту Короллу, в 21 рік поміняли на паркетник Кіа Спортейдж.

Пам’ятаю, як їздила в пологовий будинок, зустрічала Марину з Вікою. Пам’ятаю цю крихітку в мереживній ковдрочці. Батько Віки пішов до іншої на терміні в 6 місяців і не захотів поглянути на новонароджену дочку. Втім, аліменти платив справно, нехай копійки, головне, не ухилявся.

Життя Марини будувалася навколо дитини. Типова «яжмати», яка дівчинці дозволяла все, виконувала будь-які примхи. Особисте життя відбувалося на задвірках і тільки тоді, коли Віка бувала в таборі, або у бабусі.

Одного разу, поруч з Мариною з’явився дуже гідний чоловік. Відносини переросли рядові зустрічі, модифікувалися в сім’ю. Тільки Віка, яка звикла до того, що мама на 100% належить лише їй, відразу прийняла в штики вітчима. Ні до чого хорошого це не призвело. Шлюб розпався.

Марина припинила шукати жіноче щастя. Повністю віддалася кар’єрі, заробляла на майбутнє дочки. Віка виросла, отримала чудову освіту, за протекцією матері влаштувалася в адміністрацію міста. Зарплата, поки, маленька, але перспектива на майбутнє дуже хороша.

Я давно не була в гостях у Марини в присутності дочки. Нещодавно трапилася оказія, перетнулися. Відносини двох рідних одна одній жінок шокували мене до глибини душі. Віка грубіянить, розмовляє в ультимативній формі, може сказати – «стара, закрий рот», наприклад. І це матері, яка зробила для неї все і навіть більше, поодинці.

Я не з тих, хто буде відмовчуватися в подібних обставинах, не втрималася після вищевказаної фрази та заткнула рот вже Вікторії.

– Ти хто така? Чого ти добилася в житті? Ти крім трусів нічого собі не купила, живеш за рахунок матері, утриманка і ще смієш відкривати свій поганий рот на святу для тебе людину. Ти ноги їй повинна цілувати, не кажучи вже про руки!

Віка встала, не сподобалося їй чути правду, схопила ключі й помчала до себе. Я теж встала, чекаючи, що тепер Марина назве мене персоною нон грата в їхній родині, але  ні, мабуть, «яжмати» з Марини потихеньку йде.

Навпаки, Марина подякувала мені та попросила, по можливості, частіше приїжджати, коли Віка у неї гостює.