Вона мріяла, щоб син скоріше одружився. Сумна розповідь однієї матері

Євдокія Григорівна дуже хотіла, щоб її син скоріше одружився. За стільки років, вона вже добряче втомилася за ним доглядати й мріяла, що він перейде в руки турботливої ​​дружини, а вона нарешті зможе вільно зітхнути.

Вася, її син, дожив до 36 років, а сім’єю так і не створив, навіть не пробував. Все їздив на якісь заробітки за кордон, міняв без кінця роботу, а грошей як не було, так і немає.

Вранці Євдокія Григорівна встає раніше, готує сніданок і обід з собою своєму дорослому сину. А ввечері чекає з вечерею. І добре, якщо син прийшов вчасно, значить ляже на диван і буде дивитися телевізор, а якщо ні, то напідпитку буде бродити та приставати до неї з розмовами про несправедливе життя.

І ось диво, син прийшов з дівчиною. Євдокія Григорівна так зраділа, що не відразу помітила, що дівчина дуже пошарпана життям. Вони швидко прошмигнули в кімнату Василя та включили телевізор. Вранці жінка, як зазвичай приготувала синові їжу і проводила на роботу. У дверях запитала, як звуть дівчину.

–  Аня, ти її не ображай, – на ходу попросив Вася.

Аня весь день не виходила з кімнати. Тільки з поверненням Василя Аня вся заспана пройшла у ванну і назад. Вечерю Василь забрав у свою кімнату.

Так тривало цілий тиждень. Євдокія Григорівна без сина не наважувалася турбувати дівчину, а та вдень ​​не виходила з кімнати. Вихідні пройшли бурхливо. Аня з Василем пили пиво, а потім стали голосно з’ясовувати стосунки. «Тільки тиждень разом живуть, а вже скандал, що далі буде?», – думала жінка.

Одного разу після такої сварки Аня грюкнула дверима і пішла. Василь залишився на дивані. Євдокія Григорівна полегшено зітхнула. А Вася полежав на дивані пару вечорів, купив букет, цукерки, шампанське, викликав таксі й привіз Аню назад. І так кілька місяців сценарій не змінювався.

Аня оголосила про свою вагітність, Вася був дуже щасливий. І все.

Готувати ліжечко, пелюшки, коляску довелося матері. Аню забрали до пологового будинку каретою швидкої, а вдома для дитини нічого не було. В один день молоді терміново одружилися і зареєстрували сина.

Не захотіла Аня годувати грудьми сина, вночі їй спати хочеться. І йде Євдокія Григорівна на плач внучка, щоб погодувати його з пляшечки. А новоспечена матуся може на добу з дому піти, а прийде і кричить: «Пустіть, я тут живу, я законна дружина». Василь покричить і пустить, знову мир і тиша.

Тільки тепер Євдокія Григорівна не тільки за дорослим сином доглядає, а й внука няньчить, а ще закиди невістки вислуховує. І думає: «Навіщо хотіла, щоб син одружився?». А подивиться на беззубу посмішку внука і сама із сумом посміхнеться.