Надзвичайно приємна помста, через яку в нас неприємності

Ми з дружиною все життя прожили в невеликому селі  Тернопільської області. Весь цей час ми жили  спокійно, уникаючи скандалів і пліток, намагалися ужитися з усіма. Але один випадок  приніс стільки ударів, що ми вже рік не можемо прийти до себе.

В усьому винен Назар, наш старший син. Після закінчення школи він поїхав навчатись  в Київ і залишився там після інституту. Зрештою, у нього була хороша спеціальність, на яку був великий попит, і ми спокійно прийняли його рішення. Він пристойно заробляв, привозив нам на свята подарунки, а минулого року навіть купив трикімнатну квартиру в новобудові.

Молодший наш син, Анатолій залишився в рідному селі, де незабаром одружився з дочкою сусідки, дуже милою і скромною дівчиною. Вони організували невелике фермерське господарство і живуть спокійно та щасливо, виховують двоє дітей.

Назару не щастило з жінками. У тридцять років у нього за плечима було два тривалих романи. Марина і Яна були розважливі та меркантильні, вони його просто використовували. Коли він розлучився з Яною, ми з дружиною зраділи. Ми думали, що це  не найгірше, що траплялося, але доля повернула інакше.

Після трьох місяців розставання з Яною, Назар сказав, що приїде на вихідні. Сказав, що приїде не один, хоче нас познайомити з кимось. Ми були стурбовані, оскільки з розставання пройшло не так багато часу.

Син приїхав. Він подзвонив у двері, хоча у нього був ключ. «Привіт, тату!», – сказав він мені, його погляд був прикутий до землі. «Всім привіт!», – почувся голос Яни через Назара, який, на жаль, не сплутаєш ні з ким. Я почав підозрювати недобре, подумки готуючи себе до чергових ударів. Підійшла здивована дружина, на обличчі якої читалося нерозуміння.

– У нас буде дитина. – Яна не стала тягнути гуму і відразу взяла бика за роги.

Назар просто стояв, опустивши очі, боячись нашої реакції. Пізніше, залишившись з сином наодинці, ми з дружиною задали питання, яке так мучило нас: «Ти впевнений, що це твоя дитина?»

– Вона сказала, що це сталося, перед розставанням. Про вагітність вона дізналася, вже, коли ми розлучилися, – зізнався Назар.

Я лаяв його за легковажність. Я нічого не маю проти дітей, навпаки. Але нехай вони будуть зачаті в любові. Через Яну він багато страждав. Вона вступала в три інститути, але ніде не довчився, на думці у неї були лише гроші. Я знаю, що Назар часто робив їй дорогі подарунки.

– Ви повинні одружитися, – сказала моя дружина, і не потрібно пояснювати, що чоловік повинен брати на себе відповідальність через те, що вони чекають дитину.Дружина не сприймає цивільні шлюби, вона вважає, це гріхом.

Нам нічого не залишалося, як поспішно готувати весілля. Яна була щаслива, Назар не був налаштований настільки позитивно. Весілля вирішили святкувати в нашому селі. Назар перестав посміхатися, просто ходив від вікна до вікна. Яна постійно посміхалася, розповідала йому про свої плани. Він не виявляв зацікавленості ні в чому. Швидше за все, через стрес. Але якби ми знали, що у нього на думці, напевно, ми могли б запобігти скандалу.

Настав день весілля, ми всі пішли в сільраду на розпис, потім нас чекали в церкві на вінчанні, на ньому наполягла моя дружина. Щаслива наречена в білій красивій сукні, але Назар, схоже, не був щасливий і йшов ніби на власні похорони. У мені піднялася хвиля невдоволення. Я розумів, що він це заслужив.

Коли Назара запитали, чи згоден він взяти в дружини Яну, він мовчав. Голова сільської ради занервував і запитав ще раз.

– Ні. – пролунала відповідь Назара.

Що тут почалося! Голова став заспокоювати Марка, думаючи, що це від хвилювання, Яна почала, щось говорити. Ми ніби опинилися в якомусь фільмі.

– Я знаю, що це не моя дитина. Я чув твою розмову з подругою пару днів назад. – Назар повернувся до Яни, яка почала плакати.

Це була ганьба. Яна втекла з сільради, а половина гостей пішла за нею. У селі, після того, що сталося, люди довго показували на нас пальцем.

Якби Назар сказав мені, що він знає, то ми змогли б уникнути багатьох витрат. Замість весілля, ми просто так закотили бенкет сусідам, запросивши всіх. Не пропадати ж приготовленій смакоті.

Я злюся на Назара, але часто ловлю себе на думці, що в чомусь він має рацію … Помста така приємна…