– Поки батько заробляв, гроші в дім приносив, маму все влаштовувало, а тепер…

Батьки Наталі  розлучатися зібралися, в шістдесят два роки. Точніше, мама зібралася … Наталя з сестрою дуже шоковані таким рішенням, адже такого від них ніколи не очікували. Сорок років разом прожили разом і раптом… ..

Батьки Наталі дійсно все життя разом, іони знайомі ще зі школи й жили якщо і  не ідеально – дрібні сварки у них періодично траплялися. Ганна Аркадіївна все життя не працювала, займалася домом і дітьми. Робила це з душею: пекла, мила, придумувала якісь рецепти, шила-вишивала, завжди робила багато консервації.

Батько, Василь Миколайович, все життя пропрацював слюсарем в авторемонтної майстерні. Фахівцем був непоганим. Великих грошей не заробляв, по закордонах сім’ю не возив, але утримував. У всі часи й при всіх режимах дружина і дві дочки були ситі,  одягнені, в сім’ї була машина, на якій влітку їздили за місто – купатися або по гриби.

По дому чоловік не робив нічого, абсолютно. Не тільки їжу розігріти – чаю собі не міг налити, якщо дружина вдома. Вона йому все подавала сама – їжу, одяг, рушники, вилки, хліб. За рухом брів вгадувала, чого йому не вистачає … Дочки теж не особливо обтяжували себе господарськими справами. Мама ж була домогосподаркою. І без них було кому і приготувати, і ліжка застелити, і пропилососити!

Зараз дочки живуть окремо від батьків, а батько недавно вийшов на пенсію. Само собою зрозуміло, по господарству робити при цьому він не почав нічого. Приходить на кухню, сідає і за старою звичкою чекає, коли йому подадуть все, що потрібно: тарілку, ложку, хліб, соус, кухоль з чаєм. Навіть не встане, щоб щось взяти самому. Причому, якщо все життя Ганна Аркадіївна подавала чоловікові тільки сніданок і вечерю, то тепер потрібно й обід, і полуденок, плюс якісь пиріжки на перекус …

Посуд за собою, зрозуміло, Василь Миколайович теж не миє, навіть в раковину не відносить, просто встає після їди і йде в кімнати. І постіль не застеляє. А той факт, що треба регулярно мити сантехніку, взагалі, здається, став для нього відкриттям. До цього він і не замислювався, що хтось в домі  цим займається. Втім, робити все це він точно не збирається і не буде. «Це жіноча справа».

Але він все життя такий. Ніколи раніше в побуті нічим не допомагав і ця приказка про «жіночу справу» була у нього в ходу з ранньої юності. Раніше ж Анну Аркадіївну це влаштовувало?

Анна Аркадіївна каже, що втомилася біля плити стояти все життя і його обслуговувати! Вона теж у віці, між іншим. Він, мовляв, вічно похмурий, незадоволений, без настрою, нічим не цікавиться, з дому не витягнеш! Цілий день дивиться по телевізору якусь дурницю, злиться, потім починає зганяти свій поганий настрій на дружині. Ні до чого не прагнув ніколи, ніде особливо з ним не були, з міста майже не виїжджали. Упертий, як осел, консервативний, обмежена людина …

Виявляється, до чоловіка в Анни Аркадіївни купа претензій. І молодша дочка Наталя її розуміє.

– Папа дійсно людина непроста, – зітхає вона.

А ось старша сестра, сорокарічна Ніна, цілком на боці батька.

– Так не можна! – сердиться Ніна. – Поки батько заробляв, гроші в дім приносив, маму все влаштовувало. Він не вчора таким став – похмурим, упертим, мовчазним, не особливо чимось цікавиться, без хобі та інтересів. Вона мовчки подавала йому шкарпетки, сервірувала вечері, надраювала сантехніку, ніколи ні слова поперек не сказала з приводу того, що ми всі свята сидимо вдома, що в гості ні до кого не ходимо і до нас ніхто. А як став пенсіонером без зарплати, раптом з’ясувалося, що це жах-жах?

Як вважаєте, чи порядно ось так на старості років «кидати» чоловіка, який сумлінно утримував дружину все життя? Саме зараз, коли у нього немає ні грошей, ні здоров’я – не просто так, мабуть, з роботи пішов – ні побутових навичок? Дійсно, виходить так – поки були гроші у мужика, був потрібен, а тепер не так сидиш, не так свистиш, не так пахнеш?

Або жінка у своєму праві, і життя одне, і думати потрібно про себе, і хай краще пізно, ніж ніколи?