Плани моєї невістки на майбутнє, які я випадково почула

Я дуже рано вийшла заміж, а свого сина народила в 19 років. Етап закоханості швидко пройшов, з чоловіком я розлучилася, коли синові було два роки. Він тоді вперше підняв на мене руку, а я вигнала його з батьківської квартири та подала на розлучення.

Зі своїми колишніми свекрами я бачилась усього 3 рази, жили вони дуже далеко, а тому після розлучення ми припинили спілкуватись. Мій колишній чоловік швидко знову одружився, а синові навіть аліменти не платив.

У Назара були одна бабуся й один дідусь, тобто мої батьки. Вони мені активно допомагали ростити дитину. Мої батьки отримували пристойні зарплати, а тому до пенсії зібрали велику суму накопичень. Коли воно обоє стали пенсіонерами, то продали дачу, гараж і купили великий біля моря. На мене одну вони договором дарування оформили свою трикімнатну квартиру в центрі.

Свою відпустку я проводила тепер на морському узбережжі у мами з татом. Вони здавали кімнати туристам, маючи з цього пристойний дохід. Назар всі свої канікули проводив біля моря.

Виріс мій Назар і привів до мене у квартиру свою дружину. Я ніколи не спілкувалася зі своєю свекрухою, тому про відносини свекруха – невістка знала тільки теоретично і за розповідями подруг. Я вирішила одразу постаралася налаштуватися на цивілізовані відносини.

Прийшла до нас в дім надута, вічно незадоволена дівчина Світлана. Все їй не так, все не по її. Думаю, гаразд, подивимося, що буде далі. Виділила їм пару поличок в холодильнику і радію, що сина більше годувати та обпирати не потрібно. Купила собі дуже маленькі каструльки, поїла, помила і відпочиваю.

Дивлюся на молодих. Світлана з Назаром щовечора сперечаються, хто буде готувати їжу, хто прасувати одяг буде. У холодильнику живуть тільки напівфабрикати і яйця, голодний після роботи Назар замовляє піцу, знову скандал. Я не втручаюся. Залишають після себе в раковині брудний посуд, ванну після себе не миють, музику пізно слухають.

Я терпіла, але одного разу зібрала їх на кухні та ввічливо попросила прибирати за собою і думати про те, що вони тут не одні живуть. Світлана невдоволено фиркала, Назар підвищив на мене голос. Ну думаю дожилася, далі гірше буде.

Порадилася з батьками та вирішила квартиру розміняти на дві одинички, але так, щоб вони без моєї згоди зі своєю нічого зробити не змогли. А то подивилася я на Світлану, думаю,  що обдурить мого сина і залишить без нічого. Ввечері я оголосила молодим про своє рішення: Назар надихнувся розміном, а Світлана похмуро промовчала.

Я чесно не зрозуміла такої реакції. Все встало на свої місця через пару днів. Я на роботі відпросилася раніше, ходила до стоматолога і природно додому прийшла раніше. Мене ніхто не чекав, зайшла я тихенько і чую таку розмову (підслуховувати недобре, але мова йшла про мене, і я не втрималася).

– Навіщо нам цей розмін, – говорила Світлана, – тут шикарна трикімнатна квартира в центрі міста.

– Ми будемо жити окремо, мамі заважати не будемо, – заперечував Назар.

– Ти що, дурник? Мати скоро помре, а ми успадковуємо її квартиру. Тільки потрібно потерпіти.

Мені так стало смішно слухати двадцятирічну невістку, що я не втрималася і голосно зареготала.

– А нічого, що мені всього сорок два роки і я розраховую прожити ще років сорок, як мінімум, якщо звичайно ти не збиралася мене отруїти.

Вони вискочили в коридор з дурними від збентеження обличчями. Хвилин через п’ять я заспокоїлася і сказала:

– Знаєте що, дітки мої дорогі, збирайте  свої речі та шукайте собі окреме житло.Вам на пошуки та переселення два тижні.

Образилися, не розмовляють зі мною, а я в танцювальний клуб записалася розучую самбу і танго. Через два місяці після їхнього від’їзду син миритися приходив. Я сказала, що зла не тримаю, люби свою Світлану, тобі з нею жити, але не в мене вдома.