Ви ж родичі, продайте нам дешевше

Я народилась і виросла в селі, а потім вступила до інституту в місті та залишилась там працювати. Згодом вийшла заміж та купила з чоловіком квартиру. Мої батьки залишились жити в селі.

Є у мене двоюрідна сестра. Вона живе в приватному будинку в тому ж селі, що і мої батьки, має невелике господарство.  Ми купуємо молочні продукти поруч в селі у знайомої. Одного разу сестра мені каже:

– Навіщо ти молоко там купуєш, давай я тобі продавати буду. Ти по чому там береш за 3 літри, 60? Я тобі по-родинному за 50 даватиму.

Я відмовилася, сказала, що не хочу у тієї жінки відмовлятися, їй гроші дуже потрібні. Сестра тримає ще бджіл, але ми не є любителями меду. Якось взимку ми захворіли, вирішили для імунітету поїсти меду. Сестра каже типу не купуй, я тобі передам. Передала через свою маму, мою рідну тітку. Забираю мед, а вона мені:

– 250 грн.

Я була шокована, але вигляду не показала, гроші віддала. Повна ринкова вартість тієї банки на той момент. У знайомих ми могли б і за 180 купити. І ось так в дрібницях постійно.

У мого батька був трактор, він йому був зовсім не потрібний і тато віддав його при нагоді в користування ось цій моїй сестрі з чоловіком зі словами «Користуйся, як вирішу продати або знадобиться – заберу». Трактор був не новий, але повністю відремонтований, на ходу.

Сім’я сестри користувалася ним три роки, робила поточний ремонт (ну якщо вони ним користуються, звісно, якийсь ремонт неминучий). Тут у батька захотіли його купити, запропонували хорошу ціну, він дзвонить чоловіку сестри: «Саша, прижени трактор, продаю». Той – «Добре» і пропав, на дзвінки не відповідає.

Додзвонився тато з чужого номера «Приженіть терміново, через пару днів за ним приїдуть». Той відповідає знову «добре», через пару годин передзвонює сестра

– Дядя Вітя, як так, ми три роки його ремонтували, а ви забираєте!

– Світлана, ви три роки ним безкоштовно користувалися, які питання, я вирішив його продати.

– Ви ж його нам подарували.

– Що? – не повірив своїм вухам тато – У нас був договір, що як знадобиться – заберу.

–  Добре.

Передзвонює через годину:

– А продайте його нам!

– Добре, –  озвучує ціну.

Сестра погоджується, потім передзвонює:

– А продайте нам по родинному за стільки-то, – озвучує ціну в три рази нижче.

–  Родичі родичами, але в таких питаннях давай це залишимо. Ось у тебе будинок коштує мільйон, а мені продай його по-родинному за триста тисяч, продаси?

Та образилася, через два дні пригнали трактор. Спочатку вони почали ображатися, а потім начебто нормально стали спілкуватися. Блін, як мені банку меду –  так по повній ринкової вартості (я б за безкоштовно пригощала), а як їм дороге майно, так майже за даром віддай, ми ж родичі!

А для чого такі родичі?