Матір Юлі десять років мріяла переїхати в село. Свіже повітря, свій будинок, ділянка, ягоди-фрукти, сусіди, яких немає за стіною. Чудове життя, думала вона

Матір Юлі десять років мріяла переїхати в село. Свіже повітря, свій будинок, ділянка, ягоди-фрукти, сусіди, яких немає за стіною. Чудове життя!

Батьки вмовили Юлію на переїзд. Продали квартиру в столиці. Купили будинок в селі, залишок грошей від продажу-покупки поділили. Частина мамі на облаштування, частина Юлі на внесок по іпотеці.

Реальність виявилася іншою. Досвіду проживання в селі не було. Тільки канікули у прабабусі в шкільні роки. Тоді вона і картоплю полола (пару раз), копала її (лопатою, правда, але всім великим сільським сімейством). Для матері та її чоловіка, вітчима Юлі, це була мрія.

Загалом, життя в селі виявилось не таким щасливим. Робота на городі виявилась складною. Воду носили з криниці. Будинок потрібно утримувати та ремонтувати!

Вітчиму, від його матері дісталася двокімнатна квартира в місті, яку вони здавали в оренду. Юля знайшла мешканців, розв’язувала всі питання, а гроші відсилала в село. Квартиру потрібно було ремонтувати, тому дівчина взяла гроші в кредит. Ремонти робили своїми силами, разом з чоловіком.

Також у матері Юлії була сестра, вже на пенсії. Це була бадьора та весела жінка.

Вона їздила до сестри в село, що б відпочити. Часто привозила туди продукти.

Одного разу Юля з чоловіком відправилась до батьків, де якраз гостювала тітка. Повертаючись додому жіночка поїхала з ними.  Тітка розказала, як матері Юлі складно в приватному будинку. Вона там важко працює, а вітчим їй не підтримує, і грошей їм не вистачає.  Жінка розказала яка вона добра, що допомагає,  а батьки Юлі не розумні, що поступили так нерозумно і купили будинок. Уміють же люди!