Тарасу не сподобався конфлікт батьків дружини. Чоловік вирішив їх провчити

Тарас віз батьків дружини в село. Настрою не було, після нічної зміни чоловік добре не виспався, коли встав, дружина попросила після обіду відвести “родичів”.

Тарас послухав дружину. Сидять вони на задніх сидіннях і починають сваритись між собою. Що тільки Він не робив: і музику підкручував, і зауваження давав, марно.

Чоловік зупинив машину.

-Може вистачить сваритись? Як приїдемо, будете робити це скільки захочете! – стомлено сказав Тарас

-Їдь і не втручайся! – прокричала теща.

-Я можу вас не везти, підете на поїзд. – стримано відповів чоловік.

Подружжя заспокоїлось. Почало мовчати, і злісно поглядати на Тараса.

Чоловік завів машину і тихо включив музику. Хвилин через п’ять, вони знову почали сваритись. Тарас зупинився на узбіччі. Вийшов з машини. Дістав з багажника їхні сумки та відкрив двері.

-На вихід – ввічливо попросив Тарас.

-Куди? – запитав батько дружини.

-Приїхали!

-Ще сорок кілометрів, куди приїхали, вези давай, – закричав тесть.

Тарас мовчки витягнув тестя. Теща сама вийшла. Сів у машину. Розвернувся і заїхав за поворот. Зупинився.  Хвилин через п’ять телефонує дружина і цікавиться.

-Ти що твориш, у мами серце заболіло. Навіщо їх висадив?

-А мама тобі не сказала?

-Сказала, що ти їх без причин висадив. Їдь попроси пробачення і відвези їх до діда, будь ласка.

-Вибачатись не буду!

-Вони більше не будуть сваритись. А якщо будуть, висадиш, і їдь додому!

Вечоріло, Тарас повернувся за “родичами”. Вони стояли там, де він їх залишив. Зупинився. Тесть сам відкрив багажник та склав сумки, а потім сів з тещею в машину. Далі вони їхали мовчки. Коли приїхали, Тарас вийшов привітався з дідом, єдиним спокійним представником всього сімейства.

З того часу батьки дружини, не часто розмовляли з зятем, а Тарас був тільки радий цьому.