Історія про нахабних родичів, які прийшли до нашої оселі, розкритикували нас і забрали банку з квашеною капустою.

Ми із чоловіком у шлюбі вже 12 років. І я досі його обожнюю. Він прекрасний і дбайливий чоловік, з яким мені надзвичайно пощастило. У нього є лише одна вада — його родичі. А саме його дорогий братик.

У нього вже є своя сім’я: дружина та дитина. Живуть вони точно не гірше за нас. Ми ростимо двох дітей, непогано заробляємо. Але й не шикуємо, намагаємось заощадити, щоб можна було щось хоороше купити для нас та дітей. Багато працюємо для цього.

Наскільки нам відомо, брат чоловіка Валерій також отримує непогану зарплатню. Але це не заважає йому ходити до нас додому як на роботу.

І ось пару днів тому він знову зателефонував до чоловіка і попередив, що вони з дружиною ввечері забіжать до нас. Я не сумнівалася, що вони знову прийдуть клянчити гроші. Так і сталося. Дружина Валери не краща за нього. Така ж нахабна і безпардонна. З порога помітила мої нові чоботи і почала розповідати мені, що нерозумно витрачати гроші на взуття, адже в мене і минула пара хороша була.

Це з ходу мене розлютило. Чоловік помітив, що я починаю закипати, тому одразу спитав, навіщо брат приїхав. І що ви вважаєте? Правильно їм знову потрібні гроші. Він почав розповідати якісь казки про те, що в нього там справи, партнери, треба перекрити, за два тижні будуть гроші. Загалом нічого нового. Олена, братова дружина, без запрошення пішла на кухню, заглядаючи, що в мене є.

І заявила:

«Ой, а капуста в тебе вже прокисла? Я візьму з собою баночку. І заверни мені ще баночку твоїх солоних огірків. Такі вони добротні вийшли цього року».

У мене аж дар мови пропав від такого нахабства. Мені не шкода, я завжди радо пригощаю гостей своїми закрутками. Але прийти і так нахабно просити. Хіба це взагалі нормально?

Я мовчки набрала їй банку капусти, дістала огірки. Вона з радістю взяла їх. Але тут раптом почула, що мій чоловік не позичить їм грошей. Вона стисла губи і знову стала бурчати, що нічого на останні гроші чоботи купувати.

Мені вже було все одно на її бурчання, аби якнайшвидше пішли з мого будинку. Але чоловік раптом скипів і сказав, щоб вони більше ніколи за грошима не приходили, раз не вміють спілкуватися по-людськи. І виставив їх за двері.

Звичайно, не хотілося так псувати стосунки з ріднею. Але, може, чоловік правильно вчинив, поставивши їх на місце. Бо вони так вилізуть на голову і ноги звісять.