Коли вам здається, що ви не можете полюбити якусь людину, близьку чи не дуже, згадайте історію Віри та її невістки

Віра сумно зізналася:

– Я не люблю невістку. Не люблю синову дружину. Невістка груба. Вона зовсім не цікавиться здоров’ям сина, не працює, вимагає багато грошей. І весь час свариться. Вона не читає, не вчиться, нічим не цікавиться. Мені з нею важко, але я дуже намагаюся своє роздратування не показувати. Вона багато разів мене ображала, але я намагалася продовжувати стосунки та прощати.

Мені сумно через те, що я не люблю цю жінку. Ніяк не можу змусити себе її полюбити. Я дарую їй подарунки, я називаю її ласкаво, я вітаю з усіма святами, допомагаю грошима, якщо потрібно, я не ходжу в гості до сина, бо невістку це бісить. Я намагаюся виявляти до неї повагу, враховувати її інтереси, грубого слова не сказати… Але я не можу її полюбити. Це погано!

Можете. Ви вже її полюбили. Розумієте, ступені та види любові різні. Міра любові різна. І те, що до грубої та егоїстичної людини проявляється терпіння та повага, – це теж любов. Іноді це дуже високий рівень любові.

Любов – це не обов’язково пристрасне горіння серця та глибока ніжність. Іноді любов – це терпіння. Це вміння давати, прощати, ділитися, навіть по відношенню до токсичної та злої людини. Не бажати зла, не проклинати, допомагати – це прояви любові.

А насильно змушувати себе відчувати глибоке почуття любові неможливо. Чим більше ми примушуватимемо себе “відчувати”, тим більше буде відторгнення. Тим важче буде нам робити добро для цієї людини.

Дивно звучить, але ми її любимо – настільки, наскільки терпимо і віддаємо. Без горезвісних метеликів у животі, без радості, без ніжності, – але ми виявляємо справжнісіньку любов. В одній із її іпостасей.

Ця невістка у результаті пішла від сина жінки. Занадто різними вони були людьми. Але що цікаво: груба і невдячна невістка потім зателефонувала, випивши. І раптом сказала:

“Наталя Олексіївна, дякую вам. Хоч я і сваралися на вас, я знаю, що ви мене любили. Вибачте мені!”

Вимагати від себе надмірних жертв та почуттів не треба. Те, що ви зробили з благих намірів заради не дуже приємної вам людини, – це вже любов. Нею і живе людство, цією скромною і нерадісною любовʼю. Вона залишає нас людьми.