Дівчина сина ще навіть не стала йому дружиною, а вже планує привести до його квартири свою сестру

Мені 46 років, синові 22. 15 років тому я по роботі переїхала до столиці. Дуже мені сподобалося тут, вона мене прийняла як рідну. Я багато працювала, могла не спати по кілька днів, аби влаштуватися на новому місці.

Крутилася сама, без допомоги колишнього чоловіка та батьків. І не дарма. Тепер у мене та у сина є по окремій квартирі. Собі я придбала двушку, а Сергію однокімнатну квартиру.

Щоб виходило бюджетніше, ми домовилися, що поки він навчається і не одружиться, мешкає зі мною. Свою квартиру він здає, за рахунок чого має додатковий дохід і може дозволити трохи більше, ніж його однолітки.

На студентській вечірці син познайомився із Лізою. Вона нещодавно вступила на перший курс лінгвістики. Мила така, товариська, і розвинена не за роками.

Однак її розум почав виявлятися і в інших менш приємних місцях. За сніданком майбутня невістка (так вона сама себе назвала) заявила, що за місяць до неї в гості приїде сестра з чоловіком та маленьким племінником.

Ну, гаразд, нехай приїжджають. Тим більше, що у столиці вони ще не були жодного разу. Я не одразу зрозуміла, що ця новина безпосередньо стосується мене.

«У столиці готелі дорогі, та й сестра тут може розгубитись. Тож родичі поживуть тимчасово у квартирі Сергія. Ми з ним уже все обговорили, він не проти.

Мене кава так не бадьорить вранці, як простота моєї нареченої невістки. Тобто, син вирішив, що було б чудово перервати договір із квартиронаймачами на два тижні лише тому, що сестрі його дівчини нема кому сісти на шию?

Так справи не роблять. Увечері я обговорила ситуацію із сином. Розумію, що в нього кохання, гормони, джентльменство, але він має зрозуміти всю відповідальність, яку бере на себе.

Матеріальне питання. Гаразд, пожити в центрі столиці безкоштовно в пристойній квартирці два тижні – це ще та примха. За комунальними рахунками платитиме хто? Правильно, Сергій. Адже він благородний хлопець! І я не говорю ще про те, що в квартирі буде маленька дитина, яка може спокійно змалювати дорогі шпалери, зіпсувати дерев’яні меблі та ще багато чого.

Моральне питання. Ліза для мого сина – просто дівчина. Вона навіть його нареченою не стала, але користується його ресурсами.

Я була б набагато лояльнішою до ситуації, якби до столиці їхали батьки Лізи. Так би мовити, познайомитись із сім’єю її хлопця, подивитися умови, де живе донька та як її прийняло місто. Тут я навіть підтримала б «сватів» та їхню ідею.

Але я в сум’ятті. Адже це квартира сина, і він уже давно повнолітній хлопець, може самостійно приймати рішення щодо своєї власності.

Я готуюся до серйозної розмови із Сергійком. Мені варто грамотно розставити всі моменти, що стосуються його так званої допомоги рідні Лізи. За фактом це ж ведмежа послуга.

Для сина буде серйозною фінансовою втратою розірвання договору з квартирантами. Вони вже майже рік винаймають у нього квартиру. Зарекомендували себе як порядна та охайна сім’я: вчасно платять за рахунками та ставляться до майна сина дбайливо.

Раніше я сама займалася пошуком квартирантів і всієї паперової тяганини, тому Сергій навіть не замислюється, наскільки це все важко.

Нині мало відповідальних людей, які готові платити всю суму вчасно. Я б на місці сина не розривала договору з ними, тим паче вигоди це ніякої не принесе. А ось труднощів – масу.

А Лізі йому варто пояснити, що не може він зараз дозволити собі таку розкіш. Нехай її сестра знайде недорогий хостел і розміститься там з усією родиною. Якщо треба, я допоможу з пошуком.

Я більш ніж впевнена, що Лізі глибоко начхати на проблеми Сергія, які виникнуть після того, як з’їде її сестра. Потрібно буде упорядковувати житло, сплатити ЖКГ і ще знайти нових орендарів. Це все додаткові витрати.

Рішення буде за Сергієм. Шишки свої нехай сам набиває, якщо є таке бажання. Але я, як мама, зроблю все від мене залежне, щоб син отримав життєвий досвід до того, як його добре поб’є доля. І фінансово, зокрема.