Батько ніколи заздалегідь не попереджає про свої візити, а потім сам і ображається

Часом дорослі гірші за дітей! У мене стосунки псуються з рідним батьком через його дивне уявлення про моє життя.

Батьки розлучилися, коли мені було тринадцять. Найбільш пік перехідного віку та гормонального бунту. Я була в той час страшенно скривджена на обох батьків.

Мені здавалося, що ми мали хорошу сім’ю. Якщо не хороша, то звичайнісінька. Батьки сильно ніколи не сварилися. Та їм якось і ніколи було з’ясовувати стосунки.

Справа в тому, що тато вже багато років працює далекобійником – возить вантажі на великі відстані. У дитинстві пам’ятаю, що його тижнями не могло бути вдома. До того ж машини це справжня татова пристрасть. Його хлібом не годуй – дай у всіх цих залізяках поколупатися.

Поки я навчалася, ми з батьком бачилися частіше. Адже я завжди практично була на місці. Дитиною я була спокійною і не надто вешталася по незрозумілих місцях. Тому я завжди була або у школі, або вдома.

Коли тато повертався з чергового рейсу, то йому не становило особливих труднощів знайти мене, щоб зустрітися.

Але зараз я мешкаю окремо. Нещодавно закінчила університет та влаштувалася на роботу. Живу тепер не у місті свого дитинства, а у сусідньому. Робота передбачає відрядження. Вони зазвичай тривають 2-3 дні.

І ось тепер тато, як справжній провидець, постійно помиляється з вибором часу для наших зустрічей. Це справжнє прокляття для мене. Татоо свято вірить, що я повинна сидіти весь час удома і чекати, коли ж він зволить приїхати мене відвідати.

А в мене робота, друзі, а ще з недавніх пір і кохана людина. Я вдома буваю зазвичай у будні вечорами. Батька я свого люблю і ніколи не проти його побачити, але через його нелюбство попереджати про свої візити заздалегідь нам не вдається зустрітися.

Дзвонити тато не любить. Зазвичай записує мені голосові повідомлення. Ось так і було востаннє. Тато відправив мені повідомлення з приблизно наступним змістом: доню, радуйся, тато буде проїздом у твоєму місті за дві години!

Я повідомлення прослуховувала в таксі дорогою до залізничного вокзалу. Через півтори години я мала бути в поїзді. Чергове відрядження на два дні.

Гаразд би тато не в курсі був, коли і о скільки він буде поряд зі мною. Адже ні. З точністю до хвилини не визначиш, але день можна заздалегідь обговорити! А він завжди попереджає мене за кілька годин.

І потім на мене за свої викрутаси ще й ображається. Ще не гребує мамі подзвонити і наскаржитися їй, що дочка з ним бачитися не хоче і постійно втікає.

Як цю ситуацію вирішити я не знаю. Але страждають від неї усі. Мамі не подобається, що її втручають у справи і вона починає нервувати, тато ображається, а я роздратована поведінкою батька.