– А ми збудуємо велику хату і будемо там всі разом жити! – радісно озвучила нам свій план свекруха. Тільки ось я була зовсім не рада

Я маю чоловіка. Ми одружені лише три роки. Свого житла поки що нажити не встигли. Коли одружилися, то одразу вирішили, що насамперед вирішимо житлове питання, а вже потім усе для себе.

Тобто дітей ми теж поки що не плануємо. І про якийсь серйозний відпочинок теж після весільної подорожі вирішили забути.

Загалом намагаємося жити і не шикувати. Ми з чоловіком обоє працюємо, грошей на все вистачає. Чоловік у мене взагалі людина досить прагматична. Фінансами управляє він, і це в нього виходить шикарно. Купуємо все, що нам необхідно і відкладати виходить пристойно.

За наше подружнє життя ми вже встигли зібрати пристойну суму. Ми почали замислюватися вже всерйоз про іпотеку. Але тут якось про це дізнались батьки чоловіка.

Зрозуміло, що він сам проговорився, але й звинувачувати його в цьому важко. Ніхто не міг припустити якийсь розклад у них там у головах.

Після того, як свекри дізналися, що ми вже всерйоз задумалися про своє житло, у них дозрів план!

У чоловіка є ще молодша сестра. А у батьків у власності є двокімнатна квартира та ділянка землі. На ділянці з усіх благ є лише невелика будка. Так, щоби від дощу тільки сховатися. Ночувати там я не залишилася б.

І ось вони там, на сімейній нараді, так вирішили. Сестрі віддати квартиру, а на ділянці ми з чоловіком та його батьками будуватимемо будинок.

А в тому будинку потім і всі разом дружно житимемо. Сестра зараз ще навчається, тож їй питання з квартирою, так би мовити, ще не горить. Тобто, за планом свекрів, у нас час є, щоб розпочати будівництво.

Коли в урочистій обстановці мені це було озвучено, я реально так отетеріла. І виставлено це було як  манна небесна для нас. Ось діти, як ми здорово все вигадали. Самі. За вас. А чого ви не радієте?!

Я на чоловіка дивлюся, у того також шок. Мабуть, він такого від батьків теж не чекав. Але я його добре знаю. Він своїм батькам відмовляти зовсім не вміє.

Я вже три роки слухаю ці його «ну батьки образяться, простіше зробити, ніж сваритися». Знаючи цей його принцип щодо життя, я вирішила взяти право голосу за нашу сім’ю.

Я озвучила наше рішуче та категоричне ні. А що, добре виходить. Сестрі двушка дістанеться просто так, по праву її існування на цій планеті. А ми мало того, що маємо жити без свого власного житла, то ще й з батьками чоловіка.

Ні, у нас звичайно зі свекрами стосунки нормальні. Але ж всі знають цей принцип любові на відстані. Чим рідня далі, тим і стосунки кращі. А що буде, якщо ми щодня бачитимемося. Кожен уже звик до свого ритму життя, режиму. Та я б так навіть зі своїми батьками не захотіла жити.

До того ж, ще постане питання будівництва. Ми маємо свої накопичення вбухати, а свекри нам типу землю надають.

Виходить, що земля у власності у них, будинок потім теж навпіл. Якось мені така перспектива взагалі не подобатється.

А будівництво? Взагалі хоч хтось із нас реально уявляє собі, в яку суму це все обійдеться? Я ось чомусь припускаю, що наші накопичення там, у кращому разі, вичерпаються «на стадії котловану». А може, і на це не вистачить.

Свекри намагалися нас запевнити, що, мовляв, вони самі, свекор та мій чоловік робитимуть основну частину робіт. Адже це яка економія, не треба бригаду наймати. Але воно теж мені нікуди не вперлося. Адже це тоді означає, що чоловіка свого я найближчими роками не побачу. П’ять днів він на роботі, а на вихідні будинок будувати буде.

А я, між іншим, хочу час проводити поряд зі своїм коханим чоловіком. А не як Пенелопа, біля вікна сидіти і чекати, коли він там повернеться з цієї багаторічної Одіссеї. А те, що це затягнеться на роки, тут до ворожки не ходи.

Звичайно, це все я в собі так прокрутила. А свекрам лише озвучила що, мовляв, ні, ми будемо своє власне житло брати. А своєю спадщиною ви там як хочете, так і розпоряджуйтеся, нам нічого не треба.

Так свекри ж на нас із чоловіком ще й образилися. Вважають, що ми робимо «некрасиво, не по-сімейному».

А свекруха, за словами чоловіка, досі цю тему під час кожної зустрічі з ним порушує. Але тільки коли вони бачаться без мене. А я тепер «погана невістка». Налаштувала сина проти допомоги сестрі та батькам.