Так вже сталося, що я старша за свого чоловіка на 10 років. Але хіба це привід, щоб мене ненавидіти? Рідня чоловіка вважає, що це так. Доведеться брати справу до своїх рук

Мені за сорок, давно у розлученні, діти виросли, розлетілися і живуть своїм життям. Добре виглядаю, бо з молодості доглядаю себе. Я не сумую, руки від туги не опустила.

Вечорами ходжу до театру, на виставки, зустрічаюся з подругами, такими ж дорослими та самодостатніми і розведеними. У вихідні можу виїхати за місто або у міні-відпустку до сусідніх регіонів.

Одним словом, насолоджуюся життям. Багато хто думає, що жінка, у якої діти виросли і поїхали, а чоловіка немає, носить стареньку хустинку і цілими днями виплакує очі біля віконця.  Ні, все давно інакше. Ми – красиві та активні дами, цінуємо себе та свій час. Від стосунків не відмовляємося, але й за будь-які штани не хапаємось. Борщів та шкарпеток нам уже вистачило.

Особисто я хотіла зустріти друга, однодумця, з яким могла б просто насолоджуватися життям. Подорожувати, проводити вечори разом. Що називається, дивитись в один бік.

З Миколою ми познайомилися на роботі. Не скажу, що я одразу звернула увагу на молодого хлопця за тридцять. Щоправда, відзначила його зовнішню привабливість та широку посмішку. Але не більше.

Те, що Микола явно поклав на мене око, я помітила приблизно за місяць. Хлопець постійно крутився довкола мене. Приносив каву з автомата, проводжав до машини після роботи.

Дізнався мій номер, почав писати повідомлення в месенджерах. Почав зі стандартних «привіт як справи» і поступово дійшов до запрошень на вечерю з усіма витікаючими.

Приблизно рік ми спілкувалися у такому невимушеному форматі. Щиро кажучи, я не робила на нього особливих ставок. Так, приємний, так, мені з ним добре. Але я, таки, старше на десять років.

У мене вже є діти і ще немовля я навряд чи буду мати. А Колі треба будувати стосунки із ровесницею. Народжувати дітей, водити їх у садок, проводжати до школи. Коли юнак зробив мені пропозицію, я втратила мову.

Ніколи всерйоз я таких перспектив навіть не розглядала. В глибині душі завжди розуміла, що рано чи пізно мій молодий кавалер залишить мене заради молодої дівчини. Однак Коля з усією серйозністю заявив:

“Ти найкраще, що було в моєму житті. Хочу, щоб ти завжди була поруч. Буду на руках тебе носити, любити і балувати”. Відповідь я довго не давала. Порадилася з подружками, ті теж були шоковані.

Одна справа мати молодого залицяльника, інша стати дружиною з різницею в десять років. Ще через десять мені вже буде за п’ятдесят, а Колі лише за сорок. Маринка, найкраща подруга, без краплі вагання сказала, що треба виходити заміж і не думати про роки.

Ніхто не знає, що буде далі. Так навіщо наперед налаштовуватися на сумний фінал. Про всяк випадок я вирішила запитати думку своїх дітей щодо мого можливого заміжжя. Ті мене підтримали. Син сказав, що своїм життям я можу розпоряджатися як завгодно.

А дочка похвалила за те, що не сиджу вдома і навіть у своєму поважному віці (сподіваюся, вона пожартувала) примудряюсь знаходити кавалерів та наречених. Каже: виходь заміж і наплюй на думку оточуючих.

Я сказала “так”, Коля був на сьомому небі від щастя. Чого не скажеш про його батьків, точніше, про маму. З одного боку, я чудово її розумію. Літня жінка мріє про онуків, про малюків у будинку. А тут замість дітей син приводить до хати дорослу тітку.

З іншого, у мене в голові не вкладається, як можна не бажати щастя рідній людині, своєму синові. Адже він зробив усвідомлений вибір, на який батьки вже не можуть вплинути.

Навіщо вставляти палиці в колеса і псувати життя тому, кого ти так беззавітно любиш? А те, чим займається моя свекруха, тільки шкідництвом можна назвати. Почну із того, що вона зі мною взагалі не спілкується.

У виняткових випадках крізь зуби говорить, але на ім’я мене ніколи не кличе. Якщо є якісь прохання, передає їх через Колю. Це по-перше. По-друге, потік лайок і образ на мою адресу не вщухає вже півроку.

Я і така, і сяка, і взагалі, мало не в тюрму мене посадити треба, за розбещення малолітніх синочків. Живемо ми в мене, хоча Коля має свою квартиру, записану на батьків.

От тільки жити там нам разом вони категорично заборонили. На тій підставі, що я, бачите, націлілася хапнути у молодого чоловіка житло. Останньою краплею, що переповнила мою чашу терпіння, стали спроби свекрухи знайомити Колю з молодими дівчатами, його ровесницями.

Мовляв, ось він побачить, які гарні дівчата довкола в’ються, одразу мене покине і народить з новою дружиною дітлахів. Коля, звичайно, розривається між двома вогнями. І маму не хоче кривдити, і зі мною лаятися боїться. Ось тільки тактика ця не працює.

Доведеться брати справу до своїх рук і забороняти чоловікові бачитися з мамою. Поки наш шлюб остаточно не впав через спроби свекрухи нас посварити.