Мої батьки на грані розлучення, так я ще дізналася, що вагітна, а мій благовірний втік. Вважалося, що на житті можна поставити хрест. Але тут прийшли на допомогу мої бабусі

Я повідомила мамі та татові, що чекаю дитину. Повідомила, коли точно знала, що їхній шлюб тріщить по всіх швах. Останнім часом вони жили, як кішка із собакою. Загалом їм і так було не солодко, а тут ще я зі своєю новиною.

Розуміючи їхній стан, я дала їм можливість виговоритися. Я не сперечалася з ними, не виправдовувалася, а просто мовчки вислухала, що вони думають про мене і мою ситуацію.

Мама і тато по черзі, а іноді одночасно, говорили, а я у відповідь тільки важко зітхала, намагаючись усім своїм виглядом показати, що згодна з усіма звинуваченнями, які мені пред’явлено, і шкодую, що зіпсувала батькам настрій у вихідний день.

Та й як було з ними не погодитись. Адже мені всього дев’ятнадцять, чоловіка немає, не працюю, навчаюсь в інституті, живу з батьками за їх рахунок у двокімнатній квартирі. Вони, напевно, мріяли про те, як розлучитися та роз’їхатися. А тут я зі своєю новиною.

Тато сказав дуже сильну промову, суть якої зводилася до того, що йому соромно за мене, що він від мене такого не очікував. Мама теж не соромилася у висловлюваннях. Обидвоє зійшлися на думці, що я — невдячна дочка. І обидвоє погодилися один з одним, що були готові до будь-чого, але тільки не до цього.

Цікаво, а чого такого вони від мене чекали і до чого вони були готові? Але про це я вирішила їх не питати. А трохи згодом з’ясувалося, чого саме вони від мене чекали.

Насамперед мені довелося вислухати, як багато в мене всього було вкладено за всі ці роки і як не просто моїм батькам було це робити.

Ще їм обом було дуже цікаво, хто батько моєї дитини. Не розумію, що тут цікавого?

Батько дитини, коли дізнався новину, одразу заявив, що це не його дитина, що він взагалі не може мати дітей, що в неї і довідка є, а це моя і тільки моя проблема, а в неї — велике майбутнє, і вона не хоче через мою безтурботність псувати собі все життя.

І з такою людиною я маю знайомити батьків? Робити мені більше нема чого. А батьки дуже хотіли з ним познайомитись. І щоб вони від мене відстали, я вигадала, що не знаю, хто батько моєї дитини.

Спочатку була довга мовчазна пауза, протягом якої я навіть встигла ненадовго вийти і повернутися.

Коли повернулася, з’ясувалося, що батькам знову необхідно виговоритись, і серйозна розмова продовжилася.

Я ще раз вислухала, що я погана дочка, я розчарувала своїх батьків; вони не знають, як жити далі, бо я обдурила їхні надії; і вони не розуміють тепер, заради чого жити і у що тепер вірити.

Виявляється, всі їхні надії на майбутнє були пов’язані лише зі мною. Спочатку я не розуміла, в чому справа і чому їхнє майбутнє залежало від мене. Але трохи згодом мені все стало зрозуміло.

У розмові з’ясувалося, що, виявляється, мої батьки хотіли видати мене заміж за сина якихось їхніх добрих знайомих, які давали з сином квартиру та дачу. Іншими словами, їм надавалася можливість позбутися мене, і за це отримати не тільки одну кімнату в квартирі, що звільнилася, але ще й дачу на додачу.

Не вийшло.

Особливо це засмутило тата. Ще вчора тато мріяв, як буде на цій дачі власноруч вирощувати полуницю, а потім торгувати нею на ринку. А вже сьогодні він не розуміє, як житиме завтра. Він не бачив себе добрим дідусем для моєї дитини і тому не хотів ним ставати.

Втім, мама засмутилася не менше, що я не стану дружиною «ах якого нареченого». Адже вона планувала, що коли я з’їду, вона займе мою кімнату, бо їй іноді хочеться побути на самоті, а нинішні умови їй цього не дозволяють.

Ось тоді я, щоб потішити маму, сказала, що щодо квартири можна не засмучуватися, тому що кімнату свою я скоро звільню, тому що в мене тепер є своя двокімнатна квартира.

Знову була довга мовчазна пауза. Протягом якої і мама, і тато по черзі ненадовго виходили.

Коли знову всі були в зборі і можна було продовжувати розмову, я сказала, що місяць тому відвідала бабусю (мамину матір) і теж їй все розповіла. Бабуся дуже зраділа і дала мені грошей на купівлю квартири.

Після цього повідомлення інтерес батьків до мене та моєї ситуації дещо послабшав і вони перейшли на іншу тему. Батьку раптом стало дуже цікаво, як так вийшло, що його теща, виявляється, мала такі великі гроші, а він нічого не знав.

На його думку, виходило, що вони вже давно могли обміняти з доплатою двійку на щось більше, якби його улюблена теща дала їм необхідну суму.

Батько суворо подивився на маму.

Мама у відповідь клялася і божилася, що сама нічого не знала, не знала і не розуміє, як таке могло статися. Тим більше, що вона у сварці зі своєю мамою і вже п’ять років із нею не розмовляє.

А тато помітив мамі, що зараз не до сварок та образ, і найкраще їй ось прямо зараз взяти та зателефонувати своїй мамі та все в неї з’ясувати. Може, в неї ще щось залишилося, і вона поділиться.

Мама, звичайно, одразу ж зателефонувала і довго розмовляла зі своєю мамою. Просила поділитися, говорила щось про те, що вона єдина її дочка, що вона ще може бути щасливою і в особистому житті, а та так з нею несправедливо вчинила. А бабуся відповідала, що не розуміє, що її дорікають, і що грошей у неї більше немає.

Мама втомилася від цієї безглуздої розмови, вимкнула телефон і з жалем дивилася на тата. Тато сказав, що його це не дивує, що він на це і чекав. І що мама тепер зможе усамітнюватися в моїй кімнаті, а в нього ніякої радості в цьому житті немає.

Ось тоді я вирішила заспокоїти татата. Я сказала, що щодо дачі можна точно не переживати. Тому що два тижні тому я поговорила з іншою своєю бабусею (татовою мамою).

Я сказала, що ця бабуся спочатку хотіла дати мені грошей на квартиру, але я сказала, що квартира в мене вже є. І тоді бабуся дала мені грошей на купівлю дачі. Сказала, що дитині потрібне свіже повітря. Три дні тому я купила собі дачу.

Після цієї новини інтерес батьків до мого майбутнього повністю зник. На мою думку, вони навіть забули, навіщо ми сьогодні зібралися і що обговорювали.

Тепер мама суворо подивилася на тата і поцікавилася, чи не хоче він щось додати до сказаного мною. А тато відповів, що ні сном, ні духом. Нагадав, що зі своєю матір’ю не розмовляв уже понад десять років. І гадки не мав, що вона така.

Тоді моя мама суворо сказала моєму татові, щоб він зараз же зателефонував своїй мамі і дізнався, як таке взагалі можливо і чи не залишилося ще грошей.

Тато, звісно, ​​зателефонував своїй мамі. Говорив щось про пам’ять батька свого; про те, як все це несправедливо; що всі ці роки він вибивався з останніх сил, а допомоги не було; що також має право на якісь гроші. Ну, і таке інше.

Але у відповідь почув, що його мама не збирається ні перед ким звітувати і зі своїми грошима робить, як хоче. Сказала, що грошей у неї ще навалом, але йому вона не дасть ні копійки, бо він, напевно, все їх програє.

Тоді моя мама теж вирішила поговорити зі свекрухою та взяла телефон. Але бабуся навіть слухати її не стала. І тільки мама сказала кілька перших слів про те, що вона думає про бабусю, як відразу почула в телефоні короткі гудки.

Мама суворо подивилася на тата. Тато мало не плакав. Я почала тата втішати. Казала, що землі на моїй дачі багато. І він може скільки завгодно виростити на ній полуниці.

Тато і мама з цікавістю подивилися на мене і спитали, а чому це їхні батьки так добре ставляться до мене. Я відповіла, що це тільки тому, що я постійно підтримувала з ними хороші стосунки.

Тоді батьки поцікавилися, а чи гроші я витратила на квартиру і дачу. Я відповіла, що в мене залишилося багато грошей і назвала суму.

Мама і тато в один голос стали переконувати мене в тому, що я просто зобов’язана, як добра дочка, віддати ці гроші їм. Тому що зараз у них непроста ситуація, їм необхідно вирішити багато різних проблем, що вони ще можуть бути щасливими, але без моїх грошей це неможливо.

Я відповіла, що нічого їм не дам, бо в мене у найнепростіша ситуація, і я теж хочу бути щасливою, і мені теж треба вирішити багато різних проблем. На що мої батьки з подивом подивилися на мене і з упевненістю заявили, що я все вигадую і не маю жодних проблем. І серйозних завдань у мене також немає і не може бути.

А все, що я називаю своїми проблемами, це не більше ніж мої дитячі фантазії. Що зараз єдине моє завдання – це добре вчитися і слухати батьків у всьому.

Виявляється, вони вже забули, навіщо ми зібралися та що обговорювали. А я не хотіла знову повертатися до старої теми та сказала, що у нову квартиру треба купувати меблі, а дача потребує ремонту. Отака у мене непроста ситуація, ось така у мене проблема. Отже, жодних грошей вони від мене не отримають.

Батьки сказали, що я погана дочка, тому що всі мої проблеми надумані, і що я просто не хочу допомогти своїм батькам. Вони на мене образилися.

За два місяці батьки розлучилися. А за півроку я стала мамою.

А незабаром після народження дитини і її батько інакше глянув на себе та своє майбутнє. Він дізнався про дачу і квартиру, і про те, що ще крім цього багато грошей залишилося. І вирішив, що ось тепер він може взяти на себе відповідальність і стати чоловіком коханої жінки та батьком своєї дитини.

Йому, звісно, ​​відмовили. Не взяли його до чоловіків. І в батьки також брати відмовилися.

Тоді знайшлися «добрі» люди, які обіцяли йому допомогти через суд досягти справедливості і стати і чоловіком, і батьком.

У результаті ним було витрачено на «добрих» людей багато грошей і суд визнав його батьківство, і зобов’язав платити аліменти.

А коли він запитав у «добрих» людей, які йому допомагали позиватися, як же щодо того, щоб стати чоловіком матері своєї дитини і мати права на квартиру і дачу. Йому відповіли, що з цим не вийшло. Бувай.

Але не виключено, що найближчим часом ухвалять відповідні закони. Треба тільки зачекати. І порадили дивитися на життя з оптимізмом, вірити в хороше та радіти нехай невеликій, але перемозі. Адже законним батьком він таки став.