Батьки не змогли сказати й слова, побачивши мого нареченого

Зі своїм чоловіком я познайомилась зовсім випадково. Тоді я була студенткою журналістського факультету: спортсменка, активістка і просто красуня. Я тоді поїхала від батьків у велике місто на навчання.

Батьки мене все життя настільки опікали, що хотілося тільки сховатися і нічого їм не розповідати.

Звичайно гуртожиток це дуже весело і незабутньо. Гулянки до ранку, недосипання, прогули перших пар, але навчання у мене йшло добре, вчилась досить нормально.

І ось  в нас чергове практичне завдання було, бути присутнім під час приїзду важливої «шишки» в іншому місті. Чотири красуні вбралися в міні, взули підбори, відгуляли захід і викликали собі таксі. Коли сіли в машину, там був приємний водій – молодий хлопець. Але я заснула, оскільки була зовсім без сил і не дуже у тверезому стані.

Всі дівчата до нього «клеїлися» як могли, і телефон взяли, і на побачення кликали, і фотографувалися з ним, а я навіть не пам’ятала ні його імені, ні як він виглядає.

Після трьох днів лунає дзвінок на мій, тоді ще перший телефон і чоловічий голос покликав мене на побачення. Це був Павло, той самий, якого я навіть згадати не могла.  Було страшно, але я погодилася. А виявився це той самий таксист, який, виявляється, закохався в мене з першого погляду. Дивно для мене було, адже я навіть не розмовляла з ним в той день. Але від спілкування не відмовилася.

Коли він з’явився в нашому гуртожитку з букетом квітів, подружки-колеги того вечора бігли наввипередки дізнатися до кого ж він приїхав. Їх чекав великий сюрприз, адже приїхав він до мене.

Так ми й почали зустрічатися,  чисто заради мого інтересу. А ось коли перший раз поцілувалися, тоді я зрозуміла, що Павло мені дуже подобається. Тоді почалися справжні стосунки з цукерково-букетний період і так далі.

Коли я привезла його знайомиться до батьків, у них трапився ступор – як так? Наша  дочка вийде заміж за таксиста? Втім, це було неважливо для мене. Я полюбила, щиро і з усього серця.

Багато всього ми пережили і в період зустрічань, і вже бувши в шлюбі, але я завжди стояла «горою» за чоловіка, оскільки бачила і відчувала в ньому свою впевненість. Кілька років ми навіть не розмовляли з батьком, тільки з мамою тишком. Важкий був період, дуже важкий …

Але найголовніше, що зараз все налагодилося. Всі нарешті здружилися, а головне, що я завжди була, як за кам’яною стіною. Пережили все від моменту «не було що їсти», до подорожей по світу. І все завдяки підтримці один одного.

Подальші плани тільки примножувати нашу любов і нашу сім’ю.