Квартиранти зробили з моєю квартирою таке…

Я мала власний великий квітковий магазин, яким активно займалася. Жила я сама у своїй двокімнатній квартирі. Дочка була вже доросла і жила окремо у своїй квартирі.

Зовсім випадково я зустріла своє щастя в 45 років. Познайомилася з чоловіком в магазині, розговорилися. Виявилося, що ми живемо на різних кінцях міста. Через місяць він запропонував мені переїхати до нього. Я спочатку відмовилася, а потім подумала – що я втрачаю?Передзвонила йому і сказала: «Бери таксі, я речі збираю».

Своє житло я вирішила здати в оренду, розмістила оголошення. Посипалися дзвінки, я розпитувала у людей, хто жити буде. Відмовляла тим, хто з тваринами, у мене вдома нещодавно був ремонт.

Зрештою зупинилася на молодій парі, зустрілася з ними, підписала договір на рік, взяла гроші за перший місяць і заставу. Задоволена собою, я пішла на зупинку. Але щось мене зупинило. Я розвернулася, піднялася на 3 поверх, до сусідки. «Маша, я квартиру здала. Будь добра, придивися до сусідів. Якщо щось не так, ти мені подзвони на мобільний, добре? Ну хіба мало, раптом бешкетувати почнуть, або воду закрити забудуть. Домовилися?»

Марія запевнила мене, що буде ангелом-хранителем моєї квартири. Але ніяких надзвичайних ситуацій не виникало. Маша мені не дзвонила. Я заспокоїлась. А коли отримала гроші за другий місяць – і зовсім розслабилася.

По роботі я поїхала в податкову в розпал робочого дня. Там я випадково зіткнулася з іншою сусідкою, з 5 поверху. Ми привіталися.

– Знаєте, це, звісно, не моя справа. Але ваші квартиранти перетворили вашу квартиру на прохідний двір.

Мені здалося, що я недочула:

– Що ви сказали? Прохідний двір? – уточнила я.

– Так. Туди натовпи людей сновигають. І вдень і вночі. Парами виходять. По одинці. Невже ви не могли знайти порядних людей? Сімейних? Наш район дуже хороший, інфраструктура, транспорт …

Я відповіла, що буду розбиратися. Вийшла на вулицю, дістала телефон. Хотіла подзвонити Маші, але не стала. Заскочила в автобус, поїхала до себе додому. Хотіла побачити те, що відбувається своїми очима. Відкриваю двері своїм ключем і ледь свідомість не втративши, падаю.

Вся моя квартира заставлена ​​дерев’яними двоярусними ліжками! Два на лоджії, шість в кімнаті, два на кухні, замість столу. Деякі ліжка зайняті, деякі порожні. Я вибігла з квартири, стала стукати до Маші. Двері мені відкрили … хто б міг подумати! Моя квартирантка! Вона моргала очима і тільки й змогла вимовити: «Доброго дня»

Я вимагала пояснень. Вона плакала і просила не викликати поліцію. Загалом, історія мало приємна. Вони заселилися і стали жити. Маша познайомилася з ними й шепнула, що можна зробити так, що вони за квартиру платити не будуть, та ще й дохід з неї будуть отримувати. Але прибуток навпіл. Завезли ліжка, стали здавати їх і брати плату як за ліжко, подобово. Маша часто виїжджала на дачу, коли моя квартира була заповнена людьми під зав’язку, дозволяла їм залишитися у себе.

Звісно, я цих нахаб вигнала, а  з сусідкою Машею посварилась в пух і прах. Але, прораховуючи в голові скільки коштують дерев’яні ліжка, розумію, що прибуток ці змовники отримати не встигли, вони навіть витрати на обстановку не відбили.

Ну і вони отримали те, на що заслуговують! Страшно уявити, у що б перетворилася моя квартира через рік!