Практично неможливо стати щасливою, навмисно зруйнувавши чужу сім’ю …
Вероніка з раннього дитинства була яскравою красунею. Їй, як і будь-якій жінці, хотілося щасливо вийти заміж, народити дітей і зажити щасливим сімейним життям. Тільки ось нареченого вона вибирала дуже ретельно.
Роки йшли, а ідеального «принца» все так і не знаходилося. То недостатньо красивий попадеться, то недостатньо розумний, то працює на непрестижній роботі … Так, в муках вибору, Вероніка і сама не помітила, як їй стукнуло тридцять років.
У пошуках «ідеальних принців» багато жінок зациклюються на певному «списку» якостей і не помічають навколо чоловіків, які, можливо, не зовсім відповідають цьому «списку», але підходять жінці по духу. Проблема такої жінки – інфантильність.
Майже всіх дівчаток виховують, переконуючи в тому, що вони принцеси, найкрасивіші та найрозумніші, але в підлітковому віці, коли дівчинка починає розуміти доросле життя, ці дитячі навіювання втрачають актуальність в більшості випадків. Але, якщо ж таке ставлення до себе залишається, то життя дорослої дівчинки зведеться саме до пошуку принца тією самою принцесою.
Розуміючи, що час іде, Вероніка була в розпачі, але тут на її шляху з’явився Стас. Начебто ідеальний по всіх параметрах, але було одне «але»: він був одружений … У плани Вероніки ніколи не входило руйнування чужих сімей, але зараз було вже не до високої моралі, потрібно було подумати про саму себе. Ось і доклала вона всіх зусиль, щоб забрати чоловіка з сім’ї.
Було складно, Стас довго і серйозно коливався: з одного боку він був закоханий в ефектну коханку, з іншого – в сім’ї його тримала наявність дітей, а їх у нього було двоє. Довелося Вероніці діяти з на свій особистий страх і ризик: вона завагітніла.
Стаса це не надихнуло на остаточний відхід з сім’ї, але потім все вирішилося само собою. Його дружина дізналася про наявність іншої жінки та вигнала чоловіка з гучним скандалом. Швидше за все, цього якось причетна сама Вероніка, але вона в цьому не зізнається.
Стасу нічого не залишалося, як привезти свої валізи до коханки, чому вона була несказанно рада. Вероніка літала на крилах щастя, їй здавалося, що ось зараз все буде так, як вона про це все життя мріяла: щаслива сім’я, дитина і все таке …
Але не тут то було. Стаса в «новому» житті немов підмінили. З романтичного коханця він перетворився на вимогливого чоловіка. Зовсім не такого чекала Вероніка. Крім того, чоловік постійно ходив до колишньої дружини, щоб поспілкуватися з дітьми, що дуже дратувало її.
Вероніка готувала Стасу кулінарні шедеври, прасувала сорочки й намагалася бути зразковою дружиною в усьому іншому, а він все одно був постійно незадоволений. Стас часто кричав, а потім йшов, голосно грюкнувши дверима. Вероніка плакала, чекала, прощала …
Не можна штучно змусити чоловіка відмовитися від сім’ї, якщо він сам цього не хоче. А якщо вже коханка доклала всіх зусиль до цього, то і розплачуватись тепер їй. Шанс на те, що вона буде щаслива з насильно відірваним від сім’ї чоловіком – дуже маленький, практично нульовий. Чоловік – не маріонетка, він керується власними почуттями й ніякими «борщами» і новими дітьми його не втримати.
Про гармонію в стосунках не було ніякої мови. З кожним днем все ставало гірше і гірше. Коли у Вероніки й Стаса народилася дочка, їхні стосунки були вже настільки холодні, що жити разом не мало сенсу. Стас пішов, Вероніка видихнула. Вона навіть не стала просити допомоги в утриманні дочки …
Незабаром Вероніка дізналася, що Стас повернувся у свою першу сім’ю, дружина його пробачила. Вероніці раптом стало дуже соромно. Вона усвідомила, що сама винна в усьому, що сталося. Практично неможливо стати щасливою, навмисно зруйнувавши чужу сім’ю …