– Не можу я! Він же все-таки батько! Як я дітей батька рідного позбавлю?!

Моя сусідка Оля вийшла заміж за коханого чоловіка. Познайомились вони в парку, коли Оля з найкращою подругою гуляла. Олю вразило те, що чоловік «поклав око» саме на неї, а не на її подругу, яка була справжньою красунею та втіленням ідеалу всіх чоловіків.

У них почався бурхливий роман. У неї була вища освіта і посада бухгалтера в хорошій компанії, куди вона без проблем влаштувалася після закінчення навчання, а у нього малооплачувана робітнича професія. Однак їх це анітрохи не бентежило. Через пів року після знайомства вони вирішили одружитися.

Через три роки в сім’ї народилася дитина, а ще через два роки – друга. Грошей на життя ніби як вистачало, але так – впритул, без особливої ​​розкоші у вигляді поїздок до моря і дорогих гаджетів. Загалом, жили як могли, викручувалися.

Коли молодшій дитині було три роки, чоловіка Олі скоротили з роботи. Пару місяців він знаходив  різні підробітки, однак на постійну роботу його ніде не брали, а потім плюнув на цю справу і засів удома.

Оля стала сама утримувати всю сім’ю. Чоловікові вона не дорікала, адже треба ж підтримувати, підбадьорювати. Вона намагалася як могла, але щось особливо не допомагало. Іноді піде на підробіток, принесе якісь гроші, вона вже і рада, що чоловік «робить успіхи». Але вистачало його ненадовго: пару раз щось знайде, два місяці на дивані сидить.

Чи то від нудьги, чи то від образи, що він більше не годувальник, чоловік почав випивати. Тепер сімейка спостерігала вдома не сидячого на дивані батька, а його ж, тільки лежачого п’яним. Тут вже Оля не могла себе стримувати та «підтримувати» його, тому запої чоловіка завжди супроводжувалися скандалами з биттям посуду.

Свідками цих скандалів завжди були діти, які, заливаючись сльозами, благали батьків більше не кричати й не битися. Приховувати таку ситуацію було все складніше і складніше, бо сусіди все прекрасно чули та про все здогадувалися.

– Іди від нього! Хоч на знімну квартиру, хоч до батьків! – умовляли і знайомі, і сусіди, які не звикли опускати очі, проходячи повз, а намагалися допомогти. – Сама впораєшся! Ти ж все одно всіх одна на собі тягнеш, а він тільки все ускладнює.

– Не можу я! Він же все-таки батько! Як я дітей батька рідного позбавлю ?! Тільки заради них і терплю! – відповідала Оля.

І терпіла далі. А діти продовжували заливатися сльозами, спостерігаючи скандали батьків.

У мене є знайомі, які пам’ятають своє дитинство саме таким: постійні скандали батьків і рідкісні «потепління» у відносинах. І ось через роки, бувши вже дорослими людьми, вони згадують, як батьки намагалися «зберегти сім’ю» заради них замість того, щоб розлучитися.

Повна сім’я – це дуже важливо. Але набагато важливіше мікроклімат в сім’ї та відносини між батьками. Якщо батьки не можуть один з одним ужитися і доводять дітей до сліз, гріш ціна такій «повної» сім’ї.

Про подальшу долю Ольги я не знаю, мені запропонували кращу роботу в  іншому місті і я переїхала, втім, я сподіваюся, що їй вистачило рішучості розлучитися з чоловіком і тепер вона виховує дітей нехай одна, але в мирі та спокої.