– Не постутилась сестрі – залишишся без спадщини!- кричала на мене мама

У мене є сестра Іванка,  молодша від мене на три роки. Якщо тата любив нас однаково і ні в чому не робив різниці, то для мами Іванка була улюбленою дочкою.

Я була студенткою першого курсу, коли тато помер. З того часу моя сестра повісила собі корону на голову і не хотіла ні за що знімати. Я отримувала хорошу стипендію, влаштувалась на підробіток і повністю забезпечувала себе сама, адже мамі треба було відкладати гроші на навчання сестри.

Тепер у нас свої сім’ї.  Наші дочки – однолітки й обидві в цьому році випустилися з дитячого садка. Вік дочок – єдине, що є спільного у мене і моєї сестри.

У Іванки чоловік-дармоїд, іпотека і мізерна зарплата. Так вважає сама сестра. Насправді ж, чоловік у неї дуже розумний, а Іванка постійно помиляється на роботі, а тому кожен місяць третину зарплати віддає на штрафи. Як її ще не звільнили – я не знаю.

У нас однокімнатна  квартира чоловіка, іпотека на спільну трикімнатну, зарплати однакові, середні для нашого міста. Але наш з чоловіком загальний сімейний бюджет менший, ніж у Іванки і її чоловіка.

Наш садок відзначав випускний в дитячому кафе, зі всякими феями-клоунами. Недорого і пам’ятно для дітей – в кафе обіцяли зробити красиву тематичну фотозону. А у сестри в садку відпускний було вирішено святкувати на межі маразму: ну не розумію я, навіщо малюкам прогулянка на лімузині?

Сукню для випускного для моєї дочки подарувала свекруха. Красиву, дорогу. Я навіть вилаяла її за таку витрату – занадто марнотратно, на мою думку, але мама чоловіка від мене відмахнулася:

– Нехай вона побуде справжньою принцесою, випускний з дитячого садка буває раз в житті.

Сукня висіла в чолі та чекала свого часу. Коли сестра з мамою прийшли в гості, дочка не втрималася і похвалилася бабусиним подарунком.

– Яке диво! – розчулилася мама. – Ти у мене будеш найкрасивішою!

– А мені моя язва – свекруха такі подарунки не дарує. – заздрісно вимовила сестра.

Може, тому й не дарує, що “язва”?

У день випускного ми з донькою пішли в перукарню в сусідній будинок. А поки нас не було, до мене додому прийшла сестра і попросила чоловіка, щоб він приніс їй сукню дочки.

– Їм приміряти треба, подивитися – підійде зачіска чи ні. – пояснила вона.

Чоловік вуха розвів і сукню віддав. А сестра її забрала і зникла. Чоловік виправдовувався як міг. Дочка ревіла, я була в шоці. У нас все було під сукню підібрано – і туфельки, і прикраси на волосся. А сестра, гадина, трубку не брала.

Ми бігом в торговий центр. Вибір був не дуже – все нормальне вже розібрали. Ну, що поробиш, сходили в новій сукні на випускний. Мама чоловіка, якій чоловік скинув фотографії, ледь на мене не образилася – подумала, що я спеціально її сукню на дочку не одягла. Але коли я їй все пояснила, вона зрозуміла мій розпач.

На наступний день після випускного я, взявши у свекрухи чек з цінником на сукню – 2300 грн, пішла до сестри додому вимагати гроші. Вона спробувала нав’язати мені сукню, на якій красувалися жирні плями:

– Які гроші? Ось, забирай ганчірку і йди.

Ми почали розмову на підвищених тонах:

– Ти розумієш, що ти обікрала дитину? Совість твоя як, добре себе почуває?

– Ну і що, подумаєш – взяла? Що такого? – фиркала сестра.

У перепалку вліз її чоловік. Я пояснила йому ситуацію, він дістав з гаманця 2500 грн:

– Ось, візьми. Там більше, купи дочці  що-небудь від нас з вибаченнями. І сукню візьми – може плями виведуться, одягнете куди-небудь.

Гроші я взяла, сукню забрала – раз дали, попрощалася і пішла, під лайку сестри і її чоловіка. А днями мені дзвонить мама і заявляє:

– Так не робиться, сестрі могла б і поступитися. А вона через тебе з чоловіком посварилася, він її вигнав. Я квартиру свою – їй залишу і дачу також, тобі нічого не дістанеться, вже заповіт написала. Сама винна – хто тебе просив лізти в чужі стосунки?

Тобто, вона обікрала мою  дитину, посварилася з чоловіком через те, що він не схвалив її вчинок і спробував загладити провину дружини, а я в цьому ще й винна? Невже так справедливо?