Бабуся пожаліла родичів, а вони зовсім знахабніли…

Мені 25 років. Я живу і працюю в місті. Приблизно раз на місяць я приїжджаю в село на вихідні, щоб  відвідати свою бабусю.

У свої 67, моя бабуся почувається прекрасно. То в городі порається, то пироги-консервація, іноді вона навіть в місцевий клуб ходить на танці для тих, кому за 50. Я вже багато разів її в місто намагалися забрати, але вона все відмовляється. Каже, тишу любить і не зможе жити в місті.

Під’їхавши черговий раз до будинку бабусі, я припаркувалася. Вийшовши з машини, я відразу почула жіночі крики і кулею влетіла в будинок. За місяць, що минув з мого останнього візиту, багато що змінилося. Тепер бабуся жила не одна, компанію їй складали мій двоюрідний брат з дружиною і дітьми.

Брата скоротили з роботи, його дружина не вилазила з декретів і вони не змогли платити за орендовану квартиру, а добра бабуся їх пожаліла і запросила пожити до себе. Дружину брата не особливо любили в нашій родині, вона  була справжньою істеричкою. Вона дозволила собі кричати на мою бабусю через те, що та не додивилася за внуком і той обпікся. Я порадила їй або замовкнути, або розмовляти спокійно. У відповідь вона мені заявила:

– Я тут доглядаю за вашою бабусею, годую її, дивлюся за нею, так що це мій будинок. Тільки спробуй ще хоч раз заткнути мені рот, я піду, сама будеш за бабкою доглядати.

Моя бабуся зовсім не хвора і самостійна. У розмові з бабусею з’ясувалося, що зовсім її замучили, з кімнати зайвий раз не виходить, щоб сім’ї не заважати. Але їй не нудно, адже всі троє онуків цілими днями у неї сидять. От тільки пенсії в цьому місяці всього на тиждень вистачило, довелося з депозиту знімати.

Пустила вона пожити людей, а вони крім того, що все окупували, дітей своїх на літню жінку зіпхнули, та ще й права качають. А дорослим працездатним людям харчуватися за рахунок бабусі  виявилось взагалі не соромно.

Я пообіцяла розібратися і поїхала. У мене були накопичені деякі гроші, я на них зняла квартиру цій сімейці, заплатила за 2 місяці вперед. За 2 місяці цілком можна знайти роботу і з третього місяця платити вже самостійно. Подзвонила брату і наполегливо попросила почати збирати речі і приїхати до мене за ключами. Подяка була своєрідна: вони всім скаржаться, що я їх вижила з дому бабусі, тому що претендую на бабину хату, але у мене нічого не вийде, тому що вони бабулю доглядають.