Свекруха вирішила народжувати хвору дитину, ризикуючи своїм життям…

З чоловіком ми познайомились в автобусі, разом їхами на навчання. Ми рочали зустрічатись, а через рік одружились. Я ще студентка, чоловік закінчив навчання і вже рік працює. Ми знімаємо кімнату. Коли я закінчу навчання і влаштуюсь на роботу, ми переїдемо на знімну квартиру.

Мама чоловіка народила його в 17, зараз їй всього 40 років.  Вона не дає нам спокійно жити.  Свекруха подружилася з жінкою,  у якої ми знімаємо кімнату і тепер майже кожен день приходить нібито до неї в гості. Оскільки ми живемо там же, то вона і до нас заглядає постійно: лізе в холодильник, забирає брудні речі чоловіка до себе додому випрати, намагається наводити порядок. На всі наші прохання не турбувати нас так часто, у неї просто ідеальна відповідь: «Я ходжу не до вам».

До всього щастя, свекруха завагітніла. Через це вона заборонила нам народжувати свою дитину. З претензіями вона сказала, що раптом з нею що-небудь трапиться, то ми повинні забрати її дитину і виростити її, як свою.

Я була приголомшена її наглістю. Ми своїх дітей поки не хочемо, спочатку роботу треба нормальну, житло купити, а вже потім і про дітей подумаємо.  А тут свекруха мене порадувала хочете-не хочете, а буде вам дитина. Чоловік не проти, якщо щось трапиться, виховувати брата. А я не хочу ростити чужу дитину.

Справа в тому, що у свекрухи проблеми з серцем, народжувати вона буде на свій страх і ризик. А ще на першому скринінгу були якісь дуже погані показники, її відправляли на переривання вагітності, але вона відмовилася. Я порився в інтернеті з цього питання і жахнулася: вона знає, що дитина може народитися хворою; знає, що народжувати небажано за станом здоров’я, та й вік уже ого-го; батько дитини невідомий. Знаючи все це, вона все одно вирішила ощасливити цей світ народженням дитини. Вона просто хоче зіпсувати нам життя.

Чоловік будь-якому випадку буде допомагати матері, декретні у неї будуть маленькі, якщо вона взагалі в живих залишиться, звісно. Він уже майже всю її вагітність з нею їздить по лікарях, по УЗД, свекруха його просто тягне з собою. Аргументує: «Тобі вже треба звикати до братика». Маячня якась просто. А ще вона стала активно запрошувати нас до себе жити. Хоча раніше, коли ми тільки вирішили з’їхатися, вона нас до себе не пустила зі словами: «Я хочу пожити для себе». А тепер, як знадобилися няньки-спонсори, «жити для себе» вона передумала.

Я до останнього намагаюся відтягнути переїзд. Через ситуацію, що склалася, я постійно плачу. Я і чоловіка втратити не хочу, але і життя пов’язувати з вихованням чужої, можливо хворої дитини, не хочу. Останнім часом я дуже часто думаю про розлучення. Чоловік маму все-одно не кине в такому стані, а я ще молода, іншого собі зможу знайти.

З моральної точки зору, це буде дуже негарний вчинок. Однак зіпсувати собі життя – ще гірше.