З такими родичами й вороги не потрібні…

Маючи таких родичів, як у мене, вороги здаються вірними друзями. Моя доброта обернулась до мене підлістю і за пів року моє життя повністю зруйнувалось.

У мене є старший на чотири роки брат. У нього могла бути своя квартира – ми з ним розміняли батьківську кілька років тому. Я тоді купила квартиру, а брат додав свої гроші на будівництво будинку, який його тесть будував для дочки. Так брат і залишився без нічого.

Нинішня дружина брата мені не подобалася катастрофічно. Якби вона не була вагітною, на поріг би не пустила. Коли у мене були проблеми – терміново знадобилася не дуже велика сума грошей, я звернулася до брата з проханням дати мені в борг. Він би з радістю дав, але його дружина встала в позу:

– Заведи собі мужика, з нього і проси. Гроші мого чоловіка – тільки наші.

Тоді брат добре заробляв і ці гроші, що я просила, були для нього копійками. А зараз, коли його звільнили і він брався за будь-яку роботу, я йому в допомозі не відмовила. Проблеми спільного проживання були на кожному кроці.

Із закінченням навчання, я відвезла сина до моєї колишньої свекрухи, до його бабусі в село. Не зважаючи на те, що колишній чоловік кинув мене вагітну, з нею ми спілкувалися, а внука вона обожнювала. Тому з чотирьох років дитина все літо на свіжому повітрі. Відправивши сина на відпочинок, я повернулася додому.

Оскільки я – ще не стара жінка з цілком природними потребами, то на запрошення колеги сходити в кіно, я із задоволенням погодилася. Тим більше, наш уповільнений роман на той момент тривав півтора року. Я стояла перед дзеркалом, наводила марафет, накручувала волосся.

– Куди це ти так вирядилась? – запитала дружина брата.

– А тобі яке діло? – відповіла я.

Так, я дозволила їй жити в моєму домі, але це не означає, що ми стали подружками не розлий вода.

– Та ніякого, з ввічливості запитала. – фиркнула вона і пішла до себе.

З побачення я повернулася тільки на наступний день, після роботи. Брат сказав:

– Ну нарешті, а то все вдома та вдома. Ти досі з цим, Віктором?

– Так. – відповіла я пішла в душ.

Під час канікул сина я часто ночувала у Віктора. Ну а що? Ми – люди дорослі, у нього невдалий шлюб за плечима, у мене така ж біда. Поки придивляємося один до одного, бути обережним. Я з його донькою вже знайома, а ось він з моїм сином поки ні – я вирішила не поспішати і насолоджувалася тривалим романтичним періодом. Віктор, як справжній джентльмен, підкидав мені грошей – на дрібнички. Дружина брата не могла не помітити моє покращене матеріальне становище, негайно пов’язала його з моєю відсутністю вночі і зробила висновок: я торгую собою, сплавивши дитину.

Вона прославила мене по сусідках, з якими здружилася під час вагітних прогулянок. Набрехала про мене родичам і нашим з братом загальним друзям. Вже не знаю, як про ці слухи дізналися на роботі, але Віктор почав від мене віддалятися. Причини сварки з колегою я не розуміла. Як не розуміла і косих поглядів сусідок. До моменту, коли одна з них, на моє цілком ввічливе зауваження – не смітити в ліфті, не сказала:

– Зараз ще я у повії буду питати – що мені можна, а що не можна!

Почувши це слово два рази за день. другий раз був від Віктора, я замислилася. Я провела ретельне опитування, зібрала всі чутки і вирахувала їх джерело. Жінка, яка живе в моєму домі з милості і їсть мою їжу, мені так віддячила – прославила на все місто. А у неї, на подив, виявилося дуже багато знайомих і друзів в місті. А місто невелике – чутки розносяться швидко.

Коли мама однокласника сина, побачивши мене розвернулася і пішла в іншу сторону, потягнувши дитини за собою, я впала в паніку. Чутки на роботі привели мене на килим до начальства і мене попросили не псувати репутацію компанії і звільнитися за власним бажанням.

Додому в той день я прийшла в дуже розлючена. На дверях моєї квартири було написано цілком зрозуміле побажання: «Забирайся, … ..», що остаточно мене добило.

Я увірвалася в квартиру і стала з криками виганяти цю невдячну тварюку. І плювати мені було на її вагітність, і на прохання брата. Нехай дитині в животі подякує, що битою не опинилася.

Я переїхала на інший кінець країни. Сподіваюся, до сюди чутки не доберуться. Ось так родичі мені «віддячили» за гостинність. З такими родичами і вороги не потрібні.