Як люди, самі того не розуміючи, відлякують щастя – розповідь від психолога
Щастя можна втратити. Можна розбазарити. Можна не помічати та не використовувати. А можна щастя відлякати. Так відлякати, що воно верескне, втече і ніколи не повернеться. Хоча щойно йшло назустріч людині, широко посміхаючись…
Це образи, метафори. Але все зрозуміло.
Так усміхався дівчині молодий чоловік, високий, гарний, вихований. А потім усмішка зникла.
На заході одним із промовців був психолог, який розповідав, як знайти пару. І одна дівчина так хотіла поставити запитання! Вона стояла в черзі на сцену, то там усе було влаштовано. І вголос своє запитання повторювала іншим: “Чому я не можу знайти хлопця? Що за прокляття на мені лежить? Ніхто навіть не знайомиться!”.
Приємний молодик теж стояв біля лаштунків, він працював на заході. У костюмі, з бейджиком, доброзичливий такий… І він дівчині м’яко так сказав, що іноді можна зачекати на своє кохання. Ось він чекає, наприклад…
Дівчина дуже грубо прогарчала щось на зразок: “Помовчи! Не тебе питають!”. І нервово махнула рукою, майже замахнулася, стоячи наприкінці черги. Подивилася вовком на приємного юнака. Хлопець злякано відійшов. А до дівчини черга не дійшла, іншого спікера вже запросили…
Так одна людина стояла на ганку свого магазинчика і чекала на нового партнера. Очікувався вигідний контракт на добрий товар. Договір треба було обговорити. І тут приїхав якийсь “осел”. І машину припаркував там, де цей хазяїн бізнесу забороняв паркувати машини.
Хазяїн стрибнув з ґанку, як розлючена горила. І як загорлав на водія всякими словами! Ви вже здогадалися, що невдалим водієм був новий партнер, з яким раніше тільки по телефону спілкувалися. Жодного договору не вийшло. Потенційний діловий партнер злякався та поїхав.
Грубі та дратівливі люди відлякують своє щастя. Озлобленість і лайка щастю не подобаються. Кому хочеться служити грубіяну? Та й не бачить зла людина щастя. Вона занурена у гнів та злість. А це забирає увагу.
Така людина і гаманець із золотом копне, щоб не мішався під ногами. І доброго чарівника сварить останніми словами, щоб теж під ногами не плутався. І можливого друга чи хорошого роботодавця відштовхне злістю.
Щастя не любить злих та дратівливих. Боїться і тікає подалі від тих, хто лається, кричить, сердиться, у всіх бачить ворогів… І нехай це образне оповідання, але так усе і буває. Римляни говорили, що добрі лаври та пенати залишають злої скандальної людини. А я думаю, річ у увазі. І в здібності щастя радісно та тепло прийняти…
Тож відлякати щастя можна. Але краще не треба. Воно й так нечастий гість у нашому житті. І такий довгоочікуваний…