– Ви іграшку подарували? Подарували. Далі вже ми самі вирішуємо, що з нею робити. Якщо я зараз слабину дам – він мені потім на шию сяде!

Три роки тому, з нами трапилась не дуже приємна історія.  Нашій дочці тоді було трохи більше року. Моя студентська подруга, з якою ми рідко бачилися, але регулярно спілкувалися в інтернеті, запросила все наше сімейство в гості.

Я, знаючи, що зовсім недавно її сину виповнилось 4 роки, вирішила купити для нього подарунок – нам нескладно, а дитині приємно.  За порадою продавця-консультанта, я придбала робота – він рухався, видавав ряд звуків, блимав вогниками. Мені здалося, що хлопчик неодмінно оцінить такий презент і я не прогадала.

Тільки-но ми вручили Матвію робота, він, не забувши сказати «спасибі», поскакав до себе в кімнату гратись з ним. Подружка, про людське око сказала: «Ой, та навіщо, не треба було витрачатися» і запросила нас за стіл.

Ми розмовляли, ділилися новинами, враженнями, приятелька тоді побувала в Китаї та змусила нас подивитися купу фоток на планшеті. Коли прокинулася донька, мій чоловік узяв на себе турботи по зміні підгузника і годівлі, а мені великодушно дозволив «погомоніти про жіноче». За весь той час, що ми провели за столом (без спиртного!), Матвій раз 10 прибігав до нас щось перекусити, то попити, то похвалитися подарунком мамі, то показати свої іграшки нам, то розповісти про садок.

Приятелька, рази після 4-5, почала виявляти ознаки невдоволення. Мовляв, син відволікає нас усіх від бесіди, не хотіла його вислуховувати, постійно відмахувалася і відправляла в кімнату. Якийсь час він намагався грати з нашою дочкою, але щось у них не склалося – вона залізла до мене на ручки й категорично відмовилася дивитися його іграшки. Загалом, пацану було нудно.

Нам з чоловіком він не заважав, навпаки, було цікаво, що нас чекає, коли дочка підросте, а ось подруга нервувала. Було літо, на початку восьмого ми почали збиратися додому. Приятелька веліла синові збирати іграшки, тому що «як тільки гості підуть, будемо митися і спати!» Матвій заперечив, що хоче пограти ще і прохання проігнорував.

Поки ми складали свої речі, намагаючись нічого не забути (пляшечки, брязкальця, пелюшки), подруга ще раз п’ять вимагала від сина «прибрати за собою бардак», з кожною хвилиною нервуючи все більше. Мені здалося, що її напружує не стільки сам непослух сина, скільки те, що МИ можемо про це подумати. Вона почала погрожувати синові, що, якщо він негайно не збере всі свої іграшки, то вона викине їх у вікно.

Матвій начебто почав ворушитися, але в якийсь момент знову відволікся на подарованого нами робота. Подруга, побачивши що її слова в черговий раз не справили належного враження, раптом різко підійшла до дитини, вирвала у нього з рук нещасного робота, твердим кроком пройшла до вікна і зі словами:

– Я тебе попереджала! – викинула іграшку на вулицю.

Все це на наших очах. Німа пауза. У мене в голові одна за одною промайнули думки: “Вона ж могла вбити кого-небудь там внизу! Вона пожартувала! Не знаю, як, але іграшка ціла … Чому на вікнах немає москітних сіток ?! Якого біса НАШ ПОДАРУНОК полетів у вікно?!”

У повній тиші приятелька зачинила вікно, різким голосом звеліла Матвію збирати інші іграшки, поки й вони не полетіли слідом за роботом. Хлопець з плачем кинувся прибиратися, а його мама згадала про нашу присутність:

– Нічого не розуміє! Тільки так і доводиться виховувати! Вчіться, вас теж це чекає …

Єдине, що мені вдалося видавити:

– Може, не варто було нову іграшку викидати? Можна ж було, наприклад, геть того ведмедя затасканого викинути, якщо вже у вас такі методи. Ефект, напевно, був би той самий?

– Що під руку підвернулася, то і схопила. Нове ще більше шкодувати буде, швидше навчиться за собою прибирати!

– Хммм … Ну робот взагалі-то не три копійки коштував, а ти його в вікно … Знали б – купувати б не стали – додав мій чоловік.

– Ви іграшку подарували? Подарували. Далі вже ми самі вирішуємо, що з нею робити. Якщо я зараз слабину дам – ​​він мені потім на шию сяде!

Щось ще заперечувати ми не стали. Розпрощалися прохолодно.

Я тоді подумала і до цього часу не змінила своєї думки, що, якщо вже хочеться застосовувати такі методи, то демонстративно кидати у вікно варто тільки старі іграшки, або ті, що купили самі батьки. А вже кидати у вікно подарунок у присутності дарувальників – якось непристойно, чи що. Вже дочекалася б, поки ми підемо…

Весь цей час ми продовжували спілкуватися в онлайні, подруга так і залишилася при своїй думці – вона права і крапка. А історія мені ця згадалася у зв’язку з тим, що вчора ця подружка покликала нас у гості – її другому синові виповнюється рік. Потрібно йти з подарунком, але де гарантія, що і він не полетить у вікно?