У підсумку, ми утримуємо не тільки бабусю, але і всю її родину

Ми з чоловіком вдвох цілими днями працюємо, заробили собі на квартиру, машину другу купили. Ми працюємо в різних кінцях міста, а тому на одній машині ну ніяк. Життя було б чудовим, якби не одна проблема.

Ми  живемо з  бабусею мого чоловіка. Через це  мене вже дістали тітка чоловіка зі своїм сином на пару. Вони приходять до нас, навіть не попередивши про свій візит і кожен раз після цього виникає багато проблем.

Двоюрідний брат чоловіка одружений, має дитину. Він то працює, то не працює, на жодній роботі не затримується довшу трьох місяців. Його дружина з матір’ю – такі ж ледарки. Бабуся часто хворіє, їй потрібні ліки, а ці дорослі здорові люди постійно їй дзвонять і плачуться, що грошей у них немає. Бабуся, по доброті душевній, їм майже всю пенсію віддає. Зате коли бабусю треба в лікарню відвести – просити у них марно, кажуть:

– Ви ж з нею живете, це ваша турбота.

Якось приїжджаю додому, а в нас кудись зник один холодильник. Вранці на роботу йшла – два було. Чоловік у бабусі запитує, де він, бабуся відповідає:

– В Оленки холодильник зламався, грошей немає новий купити. А у нас два було, ось я їй один і віддала. Чого жаліти-то.

Це у мене було два холодильники, у мене. Мої особисті власні два холодильники на моїй кухні! То вона посуд їм віддасть, то вони в гості приїдуть – половину морозилки їм вигребе, з собою збере. Набридло. За фактом, ми з чоловіком утримуємо не тільки бабусю, але і всіх її нащадків.

Живемо ми з нею не через спадщину. Навпаки, це вона живе у нас вдома. А бабусина квартира, кілька років тому була переписана на двоюрідного брата чоловіка. А той, щоб банк через не виплачений кредит не забрав, подарував її своїй дружині. Як тільки ця дружина стала власницею квартири, бабусю відразу сплавили до нас, як кошеня викинули. Навіть не попередили, просто привезли й  залишили під дверима, поки ми були на роботі.

Треба було бабусі апарат слуховий поміняти. Вона грошей накопичила, а дочка її розповіла чергову жалісливу історію про безгрошів’я, бабуся їй всі гроші  віддала. Ми з чоловіком купили її апарат цей самі. Я зателефонувала тітці чоловіка, присоромити її. У 50 років випрошувати гроші у своєї старенької матері – це, як мінімум, некрасиво. Вона мене просто послала.

Місяць тому приїхали ми з чоловіком додому, а там ці гості сидять. Мене це не здивувало, адже бабуся з ранку пенсію отримала. Вони відразу збиратися почали, три пакети моїх продуктів добра бабуся їм з собою зібрала. У мене просто здали нерви. Я відібрала у них їжу і заборонила їм з’являтися на порозі нашого дому. Хочуть, щоб бабуся їх спонсорувала – нехай до себе забирають.

Вчора у бабусі знову пенсія була, самі вони не поїхали. Подзвонили моєму чоловікові, щоб він привіз до них бабусю: «Хоча б на годинку. Тільки нехай гроші з собою візьме». Чоловік відмовив, його все це теж дістало.

Бабуся образилася, що мій чоловік її до улюбленого внука не повіз, подзвонила тому, попросила забрати її до себе жити. Той удав, що її не чує, трубку кинув і не бере більше. А бабуся з учорашнього дня плаче, з кімнати своєї не виходить.

Шкода її дуже, прикро за неї, що дочка з внуком так споживацьки до неї відносяться. Допомогти я їй, на жаль, нічим не можу. Я ж не можу змусити цих людей любити бабусю.