– У нашої дочки є бабуся, у нашого сина буде бабуся! Як ти могла про таке мовчати?

Зі своїми рідними я не спілкувалася п’ять років. Історія досить банальна: не поділили спадщину. На їхню думку – все несправедливо. На мій погляд, все було чесно: одна бабуся залишила квартиру моїй сестрі, друга – мені.

Але мама вирішила, що квартира її мами повинна дістатися їй. Віддавати житло я відмовилася: мама жила з сестрою, свою квартиру здавала, я жила в орендованій квартирі. Мою квартиру мама теж передбачала здавати, щоб вона могла звільнитися з роботи та присвятити себе внуку і внучці від моєї сестри. А собі на житло я повинна була заробити самостійно.

Розрив відносин не пройшов для мене безболісно. Дотепер прикро за такий поділ: молодша дочка – улюблениця, а я так, замість прислуги. Бабусину квартиру я продала, доклала всі свої заощадження і купила подалі від центру трикімнатну. Я переїхала і почала робити ремонт.

Один з робітників залишився в моїй квартирі: у нас зав’язалися стосунки. Ми довго сперечалися, де будемо жити, у нього або у мене. Мені вдалося умовити майбутнього чоловіка перебратися до мене. Слава до цього часу займається ремонтами, не мільйони, звісно, але на життя вистачає.

Два з половиною роки тому у нас народилася дочка. Речі ми не віддавали, я їх випрала, погладила і залишила для наступної дитини. Про те, що у мене буде хлопчик, я дізналася буквально пару тижнів тому. Дістала доччині дрібнички, перебрала. Нейтральне залишила, а дівчачі речі пакетом виставила на продаж: комбінезони, сукні, легінси, футболки та кофтинки з метеликами та феями.

Подзвонили мені в той же день, ціна була невеликою, швидше символічною. Співрозмовниця низьким, ніби прокуреним голосом попросила нікому не продавати одяг, пообіцявши, що точно приїде. Поки я її чекала, ще раз перевірила речі, щоб були чистими і без дірочок. В домофон подзвонили, я пішла відчиняти.

Відкривши вхідні двері, я отетеріла: на порозі стояла Валя, моя сестра. Виглядала набагато старшою за свій вік, вся якась обірвана, обличчя запухле, ще пахло від неї дивно. Вона мене теж впізнала. Не зраділа. Пройшла в кімнату у взутті:

– Добре влаштувалася!

Я взяла її під лікоть і вивела в коридор, запитала, чи буде вона брати речі. Валя кивнула, я передала їй пакети, вона дістала з кишені двісті гривень, кинула їх на підлогу і пішла.

Увечері я сходила в садок за донькою, а коли Слава прийшов додому, я вже заспокоїлася.

Чоловік запитував про мою сім’ю, ще на самому початку наших відносин, я сказала, що не хочу про це розмовляти. Про квартиру у спадок він знав і зробив відповідні висновки: сім’ї у мене немає. Він сам сирота, тому намагався не лізти в болючу тему. Про візит Валі я промовчала, а даремно.

Адресу вона знала і повідомила нашій матері. Мама не змусила себе довго чекати. Я думала, у неї нахабства не вистачить до мене з’явитися. Але вона прийшла. У суботу, коли вся моя сім’я була вдома. Я відмовилася запрошувати її у квартиру, але її покликав чоловік. Слава був шокований. Він здивовано дивився на мою матір, переводячи погляд на мене:

– Кохана, ну чому ти раніше не сказала, що з твоєю мамою все добре? У наших дітей є бабуся!

– У ваших дітей є не тільки бабуся, – відповіла йому мама, – ще тітка, дві двоюрідних сестри та братик.

Слава розпитував мою матір, вона своїм чіпким поглядом розглядала мою квартиру. Я бачила, як її кривить від достатку і хорошого ремонту. Коли Слава їй сказав, що займається ремонтом квартир, її очі загорілися і вона відразу почала бідкатися, в яких нестерпних вона з дочкою і внуками живе.

– Все зробимо в кращому вигляді! – пообіцяв їй Слава.

Коли вона пішла, я зітхнула з полегшенням. А чоловік накинувся на мене зі звинуваченнями. Сім’я, бачте, це святе. Як я могла мовчати. Він сказав, що я повинна радіти тому, що моя мама жива-здорова. Я розповіла чоловікові про причини нашого конфлікту.

–  Жодна квартира не варто того, щоб відмовлятися від близьких! Ви, люди, у яких є рідні та близькі, їх не цінуєте! У нашій дочки є бабуся, у нашого сина буде бабуся! Як ти могла про це мовчати? – так відреагував Слава на мою розповідь.

Зараз він з моєю матір’ю постійно телефонують одне одному, вони обговорюють майбутній ремонт двох квартир, маминої і Валі. Він запросив їх до нас в гості повним складом, попри мої заперечення. Вони сиділи та посміхалися, всіляко вихваляючи мого чоловіка. А Валя мені на прощання сказала, що давно таких «лопухів» не бачила.

Слава мені не повірив. А вони зрозуміли, що можна поживитися і не злізуть, поки він їм потурає.

– Вони – наша сім’я! – відмахується від мене чоловік.

А я, самі знаєте де, таку сім’ю бачила. Що мені робити? Як відкрити чоловікові очі? Чому він на їх стороні? Дуже боюся того, чим все може скінчитися.