Тепер син повинен забезпечувати мене, а їхніх дітей нехай забезпечує невістка

Нещодавно я влаштувалась на нову роботу.  Мені все подобається, колектив у нас досить хороший, умова праці теж.

Зі мною працює одна досить цікава жінка. Вона вже два роки на пенсії, але й далі продовжує працювати.  Дуже часто вона запізнюється, або йде скоріше додому. Керівництво на це дивиться спокійно, може через вік, а може просто тому, що зарплата в неї маленька і молодий фахівець на цю посаду не піде.

З її розповідей я зрозуміла, що вона є бабусею трьох онуків, яких вона бачить раз в пару років. Не люблять вони до неї приїжджати, а винна в цьому – невістка. Невістка посміла дітей народити, а через них син тепер менше їй грошей дає. А повинен – ​​все! І пояснює далі: «Я в нього двадцять років вкладала всі свої сили, оплачувала всі його секції, гуртки, возила на них його, поки він маленький був, допомогла з вибором інституту, завдяки мені він влаштувався в житті … Тепер він повинен мені оплачувати відпочинок, поїздки, покупки. Я гідна того, щоб носити дороге взуття, якісний одяг, їздити на відпочинок.»

Взуття зараз дійсно – дороге, а тому не кожному по кишені придбати хороші шкіряні чоботи, адже вони інколи більше пенсії коштують. Запитала я у неї, тепер він повинен повернути борг грошима? Отримала позитивну відповідь, «я на нього своє життя витратила, одна, без батька, виростила, вклалася».

– А хто буде вкладатися в дітей? У  них ні пенсії, ні роботи, вони ще не здатні себе забезпечувати.

– Невістка, вона працює, нехай і забезпечує своїх дітей.

– Так може її батьки так само як і ви переконані, що вона повинна в них вкладатися. І що тоді з дітьми буде, якщо їх батьки припинять про них піклуватися, віддаючи борг своїм батькам?

– Емммм …

Ну що тут скажеш,  егоїзм керує цією жінкою.

Я згодна з тим, що діти повинні допомагати та підтримувати батьків у старості, в немочі. Але в першу чергу – вони несуть відповідальність за своїх неповнолітніх дітей. А деяким батькам і совість мати треба, а не тільки вік. Скільки таких, які виховали синів без батьків, а потім очікують компенсації з них за своє самотнє життя?

На робочих відносинах ця розмова ніяк не позначилася, кожен залишився при своїй думці та своїх висновках.