“Свекруха зі своєю донькою, всі вирішили за мене” – я терпіти це не стала і відповіла однозначно

Кілька тижнів тому у свекрухи був день народження. Ми з чоловіком підготували їй чудовий подарунок, про який вона довгий час мріяла і коли він прийшов з роботи, я зібрала нашого 4-місячного синочка, і ми вирушили на свято.

Крім нас, із привітаннями прийшла і рідна сестра мого чоловіка. Вони були також у повному зборі, вона, чоловік та їхня донька, яка буквально на півроку старша за мого синочка.

Свекруха була дуже рада цьому святу, тому що в цей момент усім удалося зібратися під одним дахом. Загалом жінка вона досить компанійська і якихось розбіжностей у нас із нею також не виникало.

З іншого боку, особливо ми й не бачимося, бо живемо в різних районах, тому сваритися нам і немає через що. Її донька також мені здавалася цілком адекватною та розсудливою дівчиною, хоча і з нею ми теж спілкувалися як ледве знайомі, вкрай рідко, одним словом.

Під час святкування сестра чоловіка похвалилася, що вже найближчими днями виходитиме на роботу. Ми з чоловіком вкрай здивувалися цій новині, адже дуже гостро постає питання про те, з ким залишатиметься дитина.

Свекруха на пенсію не поспішає і часу водитися з онукою в неї немає, до саду вона зможе піти лише з трьох років, бо черги там дуже великі. Ці думки ми й озвучили родичам, на що свекруха, яка грала в цей час із онукою, сказала:

«Та що ми не знайдемо хто з нашою маленькою красунею посидіти зможе?».

Ну раз для них це проблема, то для нас тим більше, чи знаєте своїх проблем достатньо. Тоді я подумала про те, що напевно вони планують наймати няню або поговорили з батьками чоловіка і ті погодилися.

Пізніше того ж дня, будучи вже вдома, ми з чоловіком знову торкнулися цієї теми, на що він висловив своє нерозуміння і обурення з приводу цієї ситуації і помітив, що в нас такого не буде. Мовляв, досидиш із синочком до 3 років, відправимо його в садок, а потім можеш і на роботу влаштовуватися.

Ці дні синок багато вередував, і щоб не турбувати чоловіка, якому завтра на роботу, я відправила його спати в зал, а сама возилася і спати вдавалося лише кілька годин за ніч.

Вдень ситуація особливо кращою не ставала, тому що поки син спав, мені доводилося робити справи вдома, щось готувати  та інші побутові справи.

Найдивовижніше сталося в один із понеділків. Чоловік, як завжди, збирався на роботу, а ми з синочком вже не спали. І тут дзвінок у двері. Ми дуже здивувалися, тому що в такий час мало хто може заявитись.

Відкриваю я значить, з дитиною на руках, а там свекруха з онукою стоїть і пакетом. Вона простягає мені цей пакет зі словами:

«Привіт, дивлюся, ви вже не спите. Ось я вам Мілу привела, у пакеті їжа для неї та памперси».

Чи варто говорити, що я тоді стояла і просто не розуміла, що відбувається. До того ж безсонні ночі явно не сприяли ситуації. Виявилося, що вони зі своєю донькою вже все вирішили, я ж удома сиджу, тож без проблем можу і з її дитиною посидіти.

Я свого подиву приховувати не стала і однозначно дала зрозуміти, що я в няньки не наймалася і сидіти з її онукою не буду. Чоловік, побачивши всю цю ситуацію також підтримав мене і запропонував матері відвезти їх назад до сестри, мовляв, нехай вона і водиться, а тут не дитячий садок.

Як ситуація була далі я не знаю, але вже пару днів свекруха з нами не спілкується і, найімовірніше, звинувачує нас у всіх гріхах. Але хай краще так, зате я спокійна за свою дитину і знаю, що зможу з нею впоратися і брати на себе додаткову відповідальність за чужу дитину не збираюся.

Тим більше, у такому тоні, коли все вирішується за мене.