Свекруха образилася на мене за те, що чоловік вирішив відзначати свій ювілей без неї

З Надією Петрівною у мене завжди були рівні стосунки. Мама чоловіка взагалі людина непроста. Характер у неї досить тяжкий. Про це майбутній чоловік мене попередив ще до знайомства з батьками.

Але нам якось завжди вдавалося зберігати зі свекрухою той ідеальний баланс, коли ніхто не заважав жити один одному. Я могла допомогти накрити їй стіл або помити посуд після застілля. Вона могла посидіти з дітьми, коли виникала гостра потреба.

Ніхто сильно ні в чиє життя не ліз. У цьому й була запорука нашого спілкування. Але нещодавно ставлення свекрухи до мене різко змінилося. Ні, вона не перетворилася на злу мачуху з казки. Воно просто буквально припинила все спілкування зі мною.

Мені було сказано, що онуків більше привозити до неї не треба, бо це «не мої діти, а ваші». На спільних зустрічах свекруха мені й слова не каже більше. Мене взагалі для неї начебто більше не існує.

Для мене така поведінка стала цілковитою загадкою. Адже я зовсім нічого поганого мамі чоловіка не хотіла і не робила. Від цього було ще якось образливіше. Чим я так могла їй нагадити в душу?

Чоловік цього волів не помічати. Коли я заводила з ним розмову на цю тему, він лише казав, що я даремно себе накручую і мама завжди добре до мене ставилася.

І ось, через півроку ігнорування з боку Надії Петрівни, її нарешті прорвало. Чоловік повернувся від мами, а їздить він тепер до неї все частіше один і розповів мені цікаву історію.

Виявилося, що вся справа була в ювілеї мого чоловіка – півроку тому йому виповнилося тридцять років.

Раніше, і до моєї появи в сім’ї та після нашого знайомства, будь-який день народження проходив приблизно за таким сценарієм. Гості, а це виключно родичі, тітки-дядьки, бабусі-дідусі, сестри-брати та батьки, збиралися за спільним столом до строго зазначеного часу.

І вся суть свята зводилася до того, щоб добре та багато поїсти та випити. Алкоголь закуповувався майже ящиками, а майонез відрами. Для цього свята живота доводилося готувати ще з попереднього вечора.

Коли у нас з’явилися діти, чоловік із випивкою практично зав’язав. Він майже завжди за кермом. Я ж і раніше майже ніколи не пила.

До того ж виходило, що чоловік за всі тридцять років ніколи не відзначав свого дня народження у колі друзів. А як виявилося, йому цього дуже хотілося. Тому, обговоривши все з чоловіком, ми вирішили відзначити його перший дорослий ювілей так, як хотілося б йому, а не так, як прийнято.

Ми зняли базу відпочинку неподалік міста. День народження у чоловіка на початку зими. Ще не надто холодно, але вже випав сніг. Друзі у нас здебільшого теж уже люди сімейні та з дітьми.

Ми смажили шашлики на мангалі, діти грали в сніжки та ліпили сніговика. Найняли святкового ведучого з ді-джеєм. Була чудова музика, нам влаштували навіть невеликий квест із пошуками подарунків та загадками.

Було весело, як ніколи! Сподобалося і дітям, і дорослим. Чоловік був у захваті, він ніколи так ще не проводив свята. Я теж була рада за нього. Але свекруха, виявляється, образилася!

Оскільки організацією всього цього заходу займалася я, то Надія Петрівна і вирішила, що я і є корінь зла. Адже до моєї появи в їх сім’ї, мій дорогий чоловік поводився як треба і відзначав як заведено. А я поперла проти системи!

Але наймерзотніше для свекрухи це те, що я на це свято не покликала її. Тому що це та її свято теж. Адже народжувала вона! А тепер у неї відібрали її законний день, і цього вона ніколи не забуде та не пробачить.

Чоловік після цього одкровення мами сказав мені, що якщо я не захочу спілкуватися з його матір’ю, то він мене повністю підтримає. Тому що після тих гидотів, які мама про мене синові наговорила, він взагалі не уявляє, як нам спілкуватися.

Більше я до свекрухи в гості не їжджу. Чоловік розвів нас, так би мовити, у різні боки і намагається не давати змоги перетинатися. Ось так виявляється можна зіпсувати стосунки зі свекрухою, навіть не підозрюючи про це.