Чоловік з жінкою всю ніч крутилися, не могли заснути, адже їхня маленька донька заявила, що вивчила дуже погане слово, але не скаже яке, бо їй заборонила вихователька

Таня сиділа за столом і бовкала ногами. Тільки так вона могла дати вихід енергії і не луснути від таємниці, що її розпирала. Навіть не так – Таємниці, саме з великої літери.

Дівчинці дуже хотілося вразити батьків цією Таємницею, але сама собі давала обіцянку, що скаже тільки тоді, коли терпіти стане абсолютно неможливо. Поки Тані виходило терпіти, хоча для цього й доводилося щосили бовтати ногами, щоб хоч на щось відволіктися.

– Припини балуватися, заспокойся, зараз вечеряти будемо, – суворо сказала мама, і Таня ще старанніше забовтала ногами, щоб коли її закличуть до порядку і змусять сидіти нерухомо, ще хоч трохи протриматися і не вибалакати батькам Таємницю відразу.

Чомусь Тані здавалося, що чим довше вона мовчить, тим вагомішою стає ця її Таємниця. А мовчить Таня вже дуже довго – із самого дитячого садка. І дорогою додому мовчала, і в магазині, і у дворі, коли їм назустріч з під’їзду вийшла сусідка з великим і пухнастим собакою.

Така поведінка дочки дуже насторожувала маму, хоч і тішила. Невтомна бовтунка, здатна тараторити зі швидкістю тисяча слів за хвилину, була сьогодні на диво мовчазна, тільки хитрі очі якось особливо лукаво поблискували.

Мама перевірила у Тані температуру, запитала, чи нічого не болить, і, зрозумівши, що дитина цілком здорова, вирішила ні про що не розпитувати, сама розкаже, коли дозріє, а те, що Таня дозріє вже скоро, було дуже помітно за швидкістю махання ногами. Здавалося, що зараз Таня злетить над підлогою разом із стільцем, на якому сиділа.

Нарешті з роботи прийшов тато, вся сімʼя сіла вечеряти. Таня нетерпляче крутилася на стільці і возила ложкою по тарілці, будуючи з пюре берега для річки з соусу. Стримуватись і не розповісти Таємницю ставало все складніше з кожною хвилиною.

– А я сьогодні погане слово в садку вивчила! – не стерпіла Таня й окинула батьків переможним поглядом.

Мама від такої новини завмерла, не донісши вилки до рота, а тато, якого ця новина наздогнала в момент ковтання, поперхнувся і закашлявся. Таня ж сиділа і насолоджувалася зробленим ефектом. Їй дуже подобалося дивувати батьків.

– І де ж ти його почула? – впоралася з собою мама, надто інтенсивно ляскаючи тата по спині.

– А ми сьогодні ходили до парку всім гуртом, і одна бабуся назвала Марину Володимирівну цим поганим словом!

Про Марину Володимирівну, виховательку доньки, мама і сама могла б сказати багато чого, тому внутрішньо була на боці невідомої бабусі, але з незапланованим розширенням словникового запасу дитини все одно треба було щось робити.

– Що це за слово? – вступив нарешті в розмову червоний тато, який вже прокашлявся. Мама кинула на нього грізний погляд, тож батькові довелося пояснювати. – Потрібно ж знати, чого варто чекати від дочки. Нам за тиждень до тещі на ювілей. Не хотілося б, щоб вона там вирішила всіх вразити.

Мамі довелося погодитися, що краще зараз це питання обговорити і більше до нього не повертатися, ніж горіти вухами в гостях у бабусі з дідусем.

– А я його не скажу, тому що воно погане, і ви будете сваритися, – заявила дочка. – Але ви можете називати погані слова, а я скажу, коли ви вгадаєте. Так вийде, що це не я сказала.

Тато відкрив рота, щоб почати перерахування, але наткнувся на погляд мами і подавився ще раз, цього разу словами, після чого відвів погляд і почав зацікавлено копатися виделкою в тарілці.

Мама нудним голосом оголосила, що ніхто не буде говорити погані слова, тому тему можна вважати закритою, а Таня дуже правильно робить, що не хоче це погане слово повторювати.

– До речі, звідки ти знаєш, що це погане слово, – підозріло примружилася мама, уважно роздивляючись дочку.

– Нам Марина Володимирівна сказала, що слово погане і його повторювати не треба, а бабуся просто дурна, що так каже, – охоче відповіла Таня.

Далі вечір ппройшов своєю чергою. Таня пішла в кімнату грати, мама мити посуд, а тато перевіряти цілісність човна, на якому у вихідні збирався на рибалку. До теми поганого слова не поверталися.

Але татові не давала спокою думка, що це за слово таке сказала бабуся у бік молодої виховательки, що відверто одягається. Тато, звичайно, знав багато слів, які могли б підійти, але вибір був надто великий, а хотілося знати точно.

– Ти все слово не говори, тільки назви, з якої літери воно починалося. За це точно ні я, ні навіть мама сваритись не станемо, – змовницьки шепнув тато, просочуючись до кімнати дочки.

Таня злодійкувато озирнулася на всі боки і таким же пошепком заявила, що погане слово починалося на букву “В”, чим чимало тата спантеличила.

До цього моменту тато вважав, що вже в лайках та інших поганих словах він розуміється непогано, але ніякого поганого слова на букву “В” на думку з ходу не спадало. Він навіть вирішив уточнити, чи точно на букву “В”, але дочка впевнено кивнула і назвала пару слів, які теж починалися на цю букву, щоправда, дякувати Богові, не матюки.

З кімнати дочки тато вийшов у глибокій задумці, перебираючи в умі відомі йому лайки. Година ламав голову сам, потім звернулася за допомогою до дружини. Звичайно, її не можна назвати знавцем лайки, але раптом у неї є щось на пам’яті.

Мама спантеличилася теж, нічого не згадала і навіть посварилася на тата, що він лізе до неї зі своїми дурницями. Тато пішов, а мама задумалася і почала перебирати в голові різні варіанти.

До кінця дня батьки ходили, як у тумані, намагаючись зрозуміти, що це за слово таке взнала їхня дочка. Тато під кінець вечора навіть почав підбивати маму все ж таки випитати слово у дочки, але мама була рішуче проти, хоча їй і самій було дуже цікаво.

Батьки довго не могли заснути, крутилися і думали, думали, думали, але так нічого й не надумали. Була надія, що ранок виб’є це безглузде запитання з їхніх голів, але ранок надій не виправдав.

Тато так і поїхав на роботу, розсіяно поцілувавши замість дочки м’яку іграшку, а дружину цмокнув кудись у зачіску. Він уже бачив, як у курилці спантеличить мужиків – знавців нелітературної словесності.

Мама була більш зібрана, але теж ні-ні, та й подумувала про погане слово на букву “В”. І тільки Таня була безтурботно щаслива, бо її більше не розривало від нестерпної Таємниці.

По дорозі в садок мама дипломатично і манівцями намагалася все-таки з’ясувати, що ж було за слово, але Таня так і не здалася.

Тільки коли мама вже зникла за воротами дитячого садка, а довкола нікого-нікого не було. Таня пошепки, в кулачок сказала те саме погане слово – “вертигузка”. Переконалася, що її ніхто не чув, і задоволена пішла до друзів.