Подруга два роки знала, що чоловік мені зраджує і не сказала, бо “не хотіла бути крайньою”

Переживаю зараз подвійну зраду: чоловік мені виявляється зраджував два роки, а найкраща подруга всі два роки про це знала, але мені вирішила не говорити.

З чоловіком уже все ясно, це однозначно розлучення, якого він чомусь хотів уникнути, вішаючи на вуха коханці, що я його тримаю тут усіма силами, погрожую руки на себе накласти, якщо він піде, та інше.

Не знаю, навіщо йому потрібно було не тільки мене зраджувати, а й виставляти перед тією жінкою неврівноваженою істеричкою.

Так, мені було б боляче, якби він сказав мені одразу, що йде до іншої, але принаймні я не відчувала б себе облитою помиями. А ось з подругою все більш невизначено. Вона два роки знала, що мене зраджує моя близька людина, але ні слово про це не сказала, навіть не натякнула.

За її словами, вона просто не хотіла виявитися крайньою, тому просто чекала, коли все в нас якось проясниться.

Зараз вона готова мене заспокоювати та підтримувати, а от я не можу їй уже так довіряти. Нехай з якихось своїх спонукань вона мені не сказала, але для мене це все одно однозначна зрада.

Про те, що чоловік мені невірний, я дізналася від його коханки. Вона, мабуть, втомилася просто шкодувати нещасного свого коханого, якому за дружину дісталася неадекватна баба, і вирішила взяти справу у свої руки.

В результаті ми зустрілися, вона показала мені фотографії, листування, і в мене не залишилося сумнівів щодо правдивості її слів.

Чоловік теж довго відмовлятися не зміг, бо розмовляли ми втрьох: я, він та його кохана. Того ж дня з валізою він пішов, не знаю куди.

Мені було так гидко і бридко, так хотілося підтримки, що я одразу набрала подрузі, яка одразу ж приїхала до мене, щоб заспокоїти і втішити.

– Фух, нарешті ти про все дізналася! Ото ж собака! Стільки часу локшину на вуха вішав. І баба в нього дивна, якщо стільки терпіла його брехню, – заявила подруга.

Що означає “нарешті дізналася”? Я почала розпитувати подругу, вона спочатку говорити не хотіла, але потім зізналася, що вже майже два роки була в курсі, що чоловік наставляє мені роги.

Десь вона їх якось побачила, потім ще раз, та й стало їй все зрозуміло. Але мені вона вирішила цю інформацію не повідомляти.

– Я до вас у гості приходжу, у вас наче все нормально, щаслива сімʼя. Та й ти на чоловіка не скаржилася, чого я лізтиму? – виправдовувалася подруга.

За її словами, вона боялася, що все мені розповість, а я їй або не повірю, або пробачу чоловіка, а вона залишиться крайньою у цій ситуації.

– Я не хотіла тебе втратити, – заявила мені вона.

А дивитися, як із мене посміховиськоо роблять, як мене дурять, це нормально. Її, мабуть, це не коробило жодного разу. Для мене це незрозуміла логіка.

У результаті тепер у мене немає чоловіка та кращої подруги. Та кричить, що саме через таку мою реакцію вона мені нічого і не розповіла, боялася, що я її зроблю теж винною.

Якби вона сказала мені все ще тоді, я їй тільки спасибі б сказала, а не зробила винною. А зараз мені з цією людиною навіть спілкуватися не хочеться. Вона мене зрадила не менше, ніж мій чоловік.