Подала на аліменти, але отримала тільки відчуття провини, дізнавшись про дещо

Ліда  розгублено дивилася на монітор ноутбука і ніяк не могла зрозуміти, чому це сталося саме з нею і саме зараз. Вона відчула  велику гаму почуттів, в якій змішалися і незручність і сором і здивування. Не було тільки очікуваного в таких випадках смутку.

Її колишній почав зраджувати з іншою, коли їх  дитині було вісім місяців. Біль, яку тоді переживала Ліда, важко описати словами. Вона відчувала безвихідь від нездатності виправити ситуацію. Але водночас сподівалася, що все, що відбувається зміниться. Перебуваючи в декреті, без роботи та додаткових джерел доходу, вона відчувала свою залежність. А ще, вона ж любила його. А він – вже ні.

Він розповів, що закохався, що ця дівчина його краще розуміє і виконує його бажання. Але, попри прихід нового великого почуття в його життя, він чомусь не йшов від Ліди, мотивуючи це любов’ю до їх  дитини.

Простягнувши так ще рік, вона пішла від нього сама. Скільки було образ і звинувачень. Аж до того, що і дитина можливо не його. А схожість, як у двох крапель води, яка впадала в очі неозброєним поглядом, він ігнорував. Ліда на той момент вже настільки втомилася відчувати себе третьою зайвою, а його ставлення, як до прислуги, що на всі звинувачення просто промовчала. А на випади, що йому навіть ніде жити (останні пів року вони жили у квартирі її батьків, оскільки його мама здала свою квартиру, щоб допомогти йому оплатити борги), Ліда відповіла, що хай іде жити туди, де пропадав останній рік.

Батько, який ще зовсім недавно був готовий душу продати за свою дитину і зізнавався в любові до нього, відмовився допомагати фінансово. І заявив, що якщо подасть на аліменти, то він зробить собі мінімальну зарплату, від якої вона буде отримувати копійки. Подивившись на все це, Ліда зітхнула і нічого не стала робити.

Минуло сім років. Ні сам батько її дитини, ні його родичі не цікавилися ними. Він одружився зі своєю коханкою й у них народився син. Іноді Ліда натикалася в соцмережах на сторінку його дружини та бачила її підпис: «Найкращий тато і чоловік».

Можливо, просто Ліда не змогла стати найкращою дружиною. Можливо, він просто не любив її, а можливо, ще сотні таких «можливо». Ліда не шкодувала про те, що сталося. Справа тільки і тому, що цей “Найкращий тато і чоловік” абсолютно не згадував про свою першу дитину, так ніби його ніколи не існувало.

І тоді Ліда зважилася подати на аліменти. Навіть не для того, щоб поправляти фінансове становище, адже вони й так справлялися. А для того, щоб і від батька щось було її дитині. Навіть якщо це копійка, яку він погрожував. Коли жінка, яка брала заяву в суді, прочитала прізвище, то вигукнула:

– А я знаю його. Відомий персонаж. На ньому маса адміністративних штрафів, які він не платить.

Ліду це не дуже здивувало. Рішення суду попрямувало до приставів, а Ліда стала чекати. Ні, навіть не грошей. Реакції. І швидше за все, негативної. Було трохи страшно. Що зробить її колишній, дізнавшись про аліменти? Сім років вони не згадували один про одного і навряд чи йому або його родичам сподобається такий крок.

Цього разу на сторінку його дружини в соцмережі вона зайшла спеціально. Ліда здивувалася, побачивши статус: «27 років, а вже вдова». Що??? Про що вона?

Зв’язавшись зі спільними знайомими, Ліда дізналася, що її колишній помер півтора місяця тому. На той час він неймовірно розтовстів і запустив себе і можливо, обірваний тромб став наслідком такого способу життя.

А з дня на день до них додому має прийти лист про аліменти, як ще одна неприємна звістка для вдови. Ліда дивилася на монітор ноутбука, на якому висвічується статус над фотографією, і відчувала незручність і сором. Хоч ця жінка і стала причиною розпаду сім’ї Ліди, було неприємно від того, що так збіглися події. Це виглядало, як танець на кістках.

Ліда вимкнула ноутбук, гасячи разом з екраном  всередині себе ненавмисне почуття провини й пішла до своєї дитини. Потрібно якось підібрати слова, щоб розповісти, що його тато помер і та зустріч, на яку малюк коли-небудь сподівався, тепер вже не відбудеться.