Після народження дитини невістка перестала приділяти увагу чоловікові. Боюся, так і до розлучення недалеко. Це я розумію не з чуток, сама таку помилку зробила, і невістка моя наступає на ті ж граблі

Часто діти повторюють помилки батьків. Але я не хочу, щоб це сталося у сім’ї мого сина. Справа в тому, що два роки тому Льоша одружився з Мариною. Разом вони – прекрасна пара, відмінно ладнають і розуміють один одного.

Точніше, так було, доки не народилася дочка Аліса. Тепер невістка займається виключно дитиною. Вона не готує для чоловіка романтичні вечері, нікуди з ним не ходить і ніяк про нього не дбає.

Я зрозуміла, що у Льоші з Мариною проблеми, коли син почав заглядатися на інших жінок і жартома почав говорити про розлучення. Я одразу засікла його і пояснила, що у кожній сім’ї бувають складні періоди, які треба разом подолати.

– Сину, залиште маля в мене, а самі пройдіться по магазинах, посидіть удвох у кафе. Ви ж молоді, вам потрібна романтика, розваги, – намагалася я направити Льошу у правильне русло.

– Мамо, що б я не запропонував Марині, вона твердить те саме: «А як же Аліса? З ким я її залишу? Раптом щось трапиться, коли мене не буде поряд?», – журився син. – Я теж не залізний, я – чоловік, нарешті! А від неї тільки й чути розповіді про те, у як дитина поповзла або ще щось. Вона навіть новини дивитись перестала, ніби живе у своєму замкнутому світі мам!

Слова сина ніби повернули мене на кілька десятиліть тому назад. Тоді в мене народився довгоочікуваний і єдиний син. Я така раділа кожному його зітханню, що не помітила, як від мене віддалився інший чоловік – мій чоловік.

У результаті, поки я займалася дитиною, чоловік налагоджував особисте життя поза нашою квартирою. Коли я зрозуміла, що сталося, було вже пізно щось змінювати. Чоловік пішов, а я лишилася сама.

І ось тепер син збирався повторити помилку батька. Я боялася того, що онука виросте без тата, тож вирішила поговорити з Мариною. Я купила тістечок та ляльку для Аліси і, поки Льоша був на роботі, зайшла в гості до невістки. Ми мило з нею поговорили про мамські будні, а потім я м’яко натякнула молодій мамі, що життя не зациклюється на одній дитині.

– Мариночко, ви так давно з Льошою нікуди не ходили. Може, в кіно прогуляєтесь чи в кафе? А з Алісою я можу посидіти кілька годин, мені це тільки на радість, – почала я.

– Дякую, звичайно, Маргарита Степанівно, але я не уявляю, як можна залишити свою дитину навіть на півгодини. Вона ж тільки почала ходити, а у Вашому віці шкідливо весь час із зігнутою спиною ходити, та й не вженетеся Ви за нашою Алісою, – відповіла мені невістка.

– Але Льоша вже скаржиться, що йому твоєї жіночої уваги не вистачає… – не вгавалася я.

Марину після цих слів аж пересмикнуло.

– Ах, скаржиться… Чому ж тоді він до мене не прийшов зі своїми скаргами, а до Вас побіг плакатись? Я думала, що він – чоловік, а не маленький хлопчик – відповіла мені невістка.

– Ось саме, чоловік! Адже про нього теж потрібно дбати. Я свого часу чоловіка так втратила, не хочу, щоб і тебе така ж доля спіткала.

– Ми зі своїми стосунками, мабуть, самі розберемося. Дякую за піклування. А зараз, даруйте, мені потрібно Алісу покупати. До побачення!

Мої спроби зберегти шлюб сина закінчилися повним фіаско. Того ж дня син зателефонував мені і розповів, що у них із дружиною вибухнув справжній скандал через мій візит. Сваха – мати Марини – теж відмовилася мені допомагати.

Що ж, якщо нічого не зміниться, залишається лише чекати, коли вони оголосять про розлучення.