Переломний момент, який може змінити все життя

Таня ще з раннього дитинства мріяла стати вчителькою і в її картині світу учитель повинен був бути добрим, лагідним, чуйним … чимось схожим на  маму. Ось тільки  мрії дівчинки розбилися об сувору  реальність вже в другому класі, коли до них прийшла новий учитель.

Це була досить-таки доросла жінка з уже сформованим на той момент поглядом на виховання та освіту. І скажімо так, він був досить специфічним. Вона так любила вичитувати дітей прилюдно, просто хлібом не годуй, дай повичитувати. Наприклад, якщо хтось з батьків не зміг прийти на збори, вона могла викликати дитини до дошки й при всіх почати допит, де і чим займалися батьки та чому не вважали за потрібне з’явитися на батьківські збори.

Таня досі пам’ятає, як одного разу біля дошки так стояти довелось і їй … червона ніби помідор, а 29 пар очей однокласників дивилися на неї та сміялися, а все тому що на питання вчителя «чому з дорослих ніхто не прийшов на збори?» вона вирішила відповісти чесно – «мама не змогла, тому що, прийшовши додому після роботи втомленою, вона прилягла і заснула». Почувши це, вчитель підкреслено і навіть  гордовито зіронізувала «спляча красуня, значить ?!». Ось тоді-то всі і засміялися.

А Таня … Таня саме в той самий момент ще бувши маленькою дівчинкою зробила для себе висновок, що правда нікому не потрібна і за неї можуть покарати.

Йшли роки… Таня вже виросла, а установка, закладена їй в дитинстві, міцно засіла в її картині світу і зрослася з реальністю так, що себе справжню вона вже не пам’ятала. Насправді вона могла так і все життя прожити, жодного разу  не засумнівавшись в істинності свого бачення життя, якби не одне але …

У той рік Тані, як вчительці початкових класів, передали на навчання кілька дітей з дитячого центру. У такому центрі живуть дітки, які з тих чи інших причин залишилися без батьків, наприклад, вони вели безвідповідальний спосіб життя і тепер очікують судового рішення, згідно з яким дитину потім або забирають в дитячий будинок, або повертають в сім’ю. Не завжди туди потрапляють тільки такі діти, іноді там можуть тимчасово перебувати й ті діти, які взагалі залишилися без батьків. Саме така дівчинка Катя і прийшла в клас до Тані.

Був урок малювання і Таня дала учням завдання намалювати осінь. Діти з радістю взялися за малюнок і на пів години в класі запанувала особлива осіння атмосфера. Коли урок закінчився всі підходили до Тані, щоб отримати хорошу оцінку. Катя стояла біля парти та дбайливо дула губками на лист. Таня покликала дівчинку до себе і на її малюнку несподівано для себе побачила зовсім не осінь, а 2 обведені ручкою дитячі долоньки, розфарбовані в теплі сонячні кольори.

– Що це за листочки, розкажи-но Катюш? – поцікавилася Таня.

– Це не листочки, це мамині руки. – серйозно, але тихо зітхнула дівчинка, дбайливо глянувши на малюнок.

Серце Таня раптом шалено закалатало, їй передалося щось цінне з цих слів.

– А які вони, розкажи? – раптом несподівано для себе запитала вона.

На обличчі дівчинки з’явилася ледь помітна посмішка, вії боязко лягли на порожевілі щічки.

– Вони теплі та ласкаві, мама гладила мене такими по волоссю. – пожвавилася дівчинка.

Таня ледь не заплакала, відчувши на собі всю ніжність, вкладену дівчинкою в ці слова. Цей малюнок був зовсім не про осінь і будь Таня іншою, вона могла б вказати на це. Але чомусь раптом вона згадала себе … ту саму маленьку дівчинку біля дошки, яка хотіла всього лише сказати правду і як її «вдарили по руках», так її серце наповнилося ніжністю. Вона ласкаво погладила Катю по голові й подякувала за те, що та поділилася з нею найпотаємнішим.

Двері зачинилися, в класі запанувала тиша, а в душі Тані в цей момент сталося щось особливе … щось, що дозволило їй згадати себе справжню.

Ось так буває. У дітей свій світ і часом він дуже казковий, але при цьому крихкий, тому не  варто в нього втручатися не спитавши дозволу і нав’язувати їм свою картину світу. Хто сказав, що вона принесе дитині щастя?