Олегу так надоїли мамині питання про весілля, що він все ж вирішив привести свою майбутню нареченну для знайомства. Що мама, що тато просто отетеріли, коли побачили її

– А ось і ми, – пролунав із коридору задоволений голос Олега.

Тетяна Михайлівна підібралася і окинула накритий стіл прискіпливим поглядом. Сьогодні все має бути ідеальним! Не щодня син приводить до них знайомитись наречену.

– Славік, поправ краватку! – шикнула майбутня свекруха на чоловіка і сама кинула швидкий погляд у дзеркало. Поправивши зачіску і розгладивши сукню, вона повернулася до дверей і заздалегідь розпливлася в дружній посмішці.

За її плечем тупцював чоловік, який ніяк не міг упоратися з ґудзиком на рукаві, що приводило його в невдоволення. Ярослав Михайлович невдоволено сопів, але продовжував боротьбу.

Тетяна Михайлівна різко обернулася до чоловіка, одним рухом застебнула ґудзик на манжеті його сорочки, поправила краватку, обсмикнула піджак і, пригрозивши пальцем, знову розвернулася до дверей, у які ось-ось їхній син мав завести свою наречену.

У коридорі нарешті закінчилася метушня і в дверях з’явився Олег. Він променисто посміхнувся батькам і вивів у себе з-за спини дівчину.

– Знайомтеся, це моя Юля!

Явище нареченої батькам вийшло ефектним. З-за спини Олега вийшла дівчина, зовнішність якої ніяк не в’язалася у Тетяни Михайлівни з образом невістки, зокрема, і представницею жіночого роду взагалі.

За плечем ошелешеної жінки здавлено хрюкнув чоловік, який на всі очі розглядав дівчину. А подивитися було на що.

Дівчина явно була неформалкою. Половина волосся на голові була виголена, а решта пофарбована в радикально-зелений колір. У вухах були величезні дірки, які молодь називала тунелями, брова була проколота у двох місцях, нижня губа теж, по шиї та руках були якісь татуювання. Завершував образ яскравий макіяж у переважно чорних тонах.

На тлі цього її одяг вже не справляв такого карколомного ефекту. Ну, футболка, яку немов собаки погризли, ну, джинси приблизно того ж стилю. Подумаєш!

– Добрий день, – хрипким голосом промовила дівчина і шморгнула носом.

Поки батьки перебували у культурному шоці, Олег розвинув бурхливу діяльність. Він представив нареченій батьків, посадив свою обраницю за стіл, відкрив вино і став нахвалювати кулінарні таланти Тетяни Михайлівни.

– Мамо, тату, ну що ж ви застигли? Давайте, сідайте, будемо вечеряти, – підштовхнув остовпілих батьків Олег.

Батьки дерев’яною ходою дійшли до своїх місць і розсілися. Рука Ярослава Михайловича одразу потяглася за міцною пляшкою, і, напевно, вперше за довгі тридцять років спільного життя Тетяна Михайлівна не стала йому перешкоджати та невдоволено хмурити брови.

Ярослав Михайлович набулькав собі бурштинової рідини, кинув погляд на дружину, яка невідривно дивилася в одну точку, налив ще один келих і вклав його в руку дружини.

– Ну, за знайомство! – проголосив Олена і залунав дзвін кришталю. Навіть Тетяна Михайлівна машинально відпила зі свого келиха.

Зазвичай вона не вживала міцних напоїв, але сьогодні чоловік безпомилково вгадав її потребу. Вогняна грудка промайнула стравоходом і повернула жінці здатність мислити.

Олег щебетав як соловей, розповідаючи, яка у нього чудова родина, і як всі раді, що скоро Юля стане її частиною. На цій фразі Тетяна Михайлівна до хрускоту в пальцях стиснула свій келих, в який чоловік обновив зміст.

Перекинувши ще один келих, Тетяна Михайлівна повернула собі здатність говорити і вирішила вступити в розмову.

– Юля, а як ви з Олегом познайомилися?

Дівчина перестала колупатися виделкою в зубах, голосно почухалася і тільки потім відповіла, що познайомилися вони з Олегом у консерваторії, де той навчається.

– Ви також музикант? – брови Тетяни Михайлівни поповзли вгору.

– Ні, я там прибиральницею працюю, але це не основна робота, то я татуювання б’ю, пірсинги роблю, ну, типу того.

Тетяна Михайлівна натягла на обличчя посмішку і мовчки простягла чоловікові свій порожній келих, у який одразу заструмував міцний напій. Жінка одним рухом відправила до рота вміст келиха.

– О, це по-нашому! – зраділа Юля і до дна осушила свій келих. – Ой шмурдяк! Я взагалі більше по біленькій, але, типу, якось не в тему було з своїм приходити, мені так Олежик сказав.

– Ви таке п’єте? – впалим голосом поцікавилася Тетяна Михайлівна.

— Та хто ж у нас її, рідненьку, не п’є?

Ярослав Михайлович запропонував Юлі налити, і дівчина не стала відмовлюватися, попросивши “набулькати на пару пальців”. Тетяна Михайлівна цього вже не чула, вона вдивлялася в обличчя сина, намагаючись роздивитись у ньому прикмети якоїсь душевної хвороби.

Олег дивився на Юлю закоханими очима, мрійливо підперши підборіддя кулаком. Дівчина захоплено з набитим ротом розповідала, як вони дружно тікали від поліції, але їх упіймали і затримали на п’ятнадцять діб.

А Тетяна Михайлівна розмірковувала, як взагалі могла статися така ситуація. Олег навчається у консерваторії, грає на скрипці, тато доктор наук, мама доцент. І тут ця Юля!

– Де ж ви після весілля жити збираєтесь? – долинув немов із туману голос Ярослава Михайловича.

– Як де, тату? Тут, звісно. Збиратимемо на своє житло, – пояснив Олег. – Тільки треба подумати, куди можна поставити барабанну установку.

На німе питання в очах батьків Олег пояснив, що Юля ще й у панк-групі грає, тож іноді їй доводиться репетирувати і вдома.

Тетяна Михайлівна простягла чоловікові порожній келих. Залишок вечора вона пам’ятала невиразно, і це її тішило. Коли пішли син та його наречена, вона вже не чула.

– Ну, Юлько, дякую! Ти мене дуже врятувала, а то дістали вже своїми питаннями про весілля, – прощався з дівчиною Олег.

– Звертайся, якщо що, завжди рада допомогти одногрупнику. Але курсова тепер із тебе! – нагадала приятелю дівчина і пішла.

Олег йшов і посміхався, на якийсь час йому вдалося відсунути мамині матримоніальні плани, це точно.