– Ну ти хоч поховай мене, коли я помру. Немає у мене нікого, а ти за скільки часу стала близькою мені людиною

В нашому невеликому містечку раніше жила одна жінка, Люба. Чоловік від неї пішов, дочка виросла і теж переїхала від матері. Жила вона сама у своїй однокімнатній квартирі.

У Люби була дуже нестерпна риса характеру. Вона любить брати гроші в борг, а ось віддавати  назад – ніяк не змусиш. Сусіди давно вже не «займають», а Люба придумує всілякі виправдання, щоб не віддати старі борги.

Люба працює в лікарні прибиральницею. Ось і вирішила займати у своїх «пацієнтів».

– Може буде у вас 50 грн до зарплати? – з заплаканими очима запитувала вона.

–  Так, звичайно, – відповідали їй пацієнти з розумінням і позичали.

Практично всі, хто виписувався з лікарні, прощав їй борги, а якщо хтось і сподівався на повернення, то Люба придумувала такі відмовки, від яких вже не було бажання, вимагати повернути борг.

Витрачала на себе вона «трохи», лише на оплату таксі, в інший район до доньки, так купувала всяку одяг і гостинці внукам. Всі її знайомі знали про її звичку брати в борг і не віддавати, тому й цуралися її.

Жила на її вулиці стара бабуся Віра, одна була старенька, без дітей і без чоловіка, ну і вирішила Люба з нею дружбу вести … Ходить до неї чайок пити, то печиво принесе, то пряники. Ну і почала брати потихеньку гроші в борг. Набрала досить пристойну суму. Бабуся Віра не знає як попросити повернути борг…

– Любочко, ну ти хоч поховай мене, коли я помру. Немає у мене нікого, а ти за скільки часу стала близькою мені людиною, – з надією в голосі якось сказала бабуся Віра.

– Живіть ще сто років, – тільки й змогла відповісти Люба.

– Я ж серйозно, ось тобі гроші, – сказала бабуся Віра і простягнула пакунок, – забирає про всяк випадок, нехай у тебе побудуть, а то хіба мало, що …

– Ну добре, – погодилася Люба, взяла гроші та перерахувала.

В цей же день Люба поїхала до доньки та дала їй грошей на новий телевізор … До бабусі Віри стала все рідше заходити. Потім, коли бабусі погано стало, просто поїхала до доньки, в інший район … Померла бабуся Віра. Всією вулицею збирали гроші на її похорон. Потім з’явилася Люба…

Ніхто з нею, відтоді не розмовляв. Чи то від сорому, чи то від того, що не було більше тих, хто міг дати їй грошей в борг, поїхала Люба в інше місто, але в нашому містечку дотепер згадують її погану звичку – не віддавати борги …