«Навіщо ти вигнав дружину, хто нас тепер утримуватиме? Ти ж не працюєш» – сказала свекруха своєму синові

На даний момент мені 33 роки і велику частину свого життя я присвятила кар’єрі. Завдяки цьому кроку мені вдалося досягти досить гарних висот. Зараз у мене є своя квартира, недалеко від центру, гарна машина та посада у світовій компанії.

Начебто все було – живи і радуйся, як то кажуть, але ні. Якийсь час я зрозуміла, що хочу поруч чоловіка, з яким я була готова завести дитину. Але як ви розумієте, через велику зайнятість і захопленість кар’єрою я особливо нікого не підпускала, тому досі була одна.

Можливо, саме через це я і закохалася так швидко. З Льошею ми познайомилися зовсім випадково і якось швидко закрутилося. Зараз я вже розумію, що нічого надзвичайного в ньому не було.

Працював на заводі, жив з мамою у квартирі, по п’ятницях любив добре «розслабитися», та й загалом особливо не добився чогось як чоловік. І все це у 35 років. Звичайно, для мене тоді це мало стати якимось сигналом, але мій розум просто затьмарили почуття, і я піддалася.

У результаті все дійшло до того, що він зробив мені пропозицію і, зрозуміло, від такого щастя мені «знесло дах» ще більше, і я відповіла “так”. Спочатку ми вирішили переїхати до свекрухи і пожити разом з нею, оскільки їй був необхідний догляд.

Тоді я здала свою квартиру в оренду, адже гроші зайвими не бувають. Тим більше, свекрусі був потрібен постійний догляд. Найчастіше, вона й ходити сама не могла, що вже говорити про якісь домашні справи.

Оскільки велику частину часу я проводила на роботі, то левову частку допомоги надавала у вигляді фінансів. Купувала дорогі ліки, оплачувала добрих лікарів та інші витрати, практично все було на мені.

Така терапія не пройшла даремно і з часом свекрусі ставало все краще та краще. У якийсь момент вона знову змогла вести повноцінний спосіб життя і постійно дякувала мені за такий величезний внесок у її відновлення.

Начебто все добре, тільки з боку чоловіка я стала помічати сильні зміни. Він все частіше приходив додому у «веселому» настрої, а його ставлення до мене з кожним днем ​​ставало дедалі гіршим.

Через часті загули його звільнили з роботи, і він сказав, що тепер присвятить весь вільний час догляду за матір’ю. З одного боку, таке бажання звичайно похвальне, проте з іншого я ставала єдиною опорою всієї сімʼї, що мене дуже насторожувало.

Відсутність зайнятості призвела до того, що чоловік був “веселий” майже завжди. Ми зі свекрухою всіляко намагалися напоумити його, але нічого не виходило. В один із днів, коли мій чоловік явно перебрав, я почула на свою адресу багато його думок, які він раніше тримав у голові.

Він вирішив перекинути провину за його невдале життя на мене, звинувачуючи в тому, що в такий стан він скотився через ревнощі мене до його матері. Мовляв, я своїми грошима зуміла витягнути жінку, а його старання так і лишилися непоміченими.

Зрештою, все дійшло до того, що він вказав мені на двері і в той момент я розуміла, що для мене це буде найкращим виходом. Поки я збирала свої речі, чоловік сидів на кухні і знаходив своє заспокоєння у стакані.

А свекруха в цей момент намагалася його нарпоумити. Мовляв, куди ти її виганяєш? Ми з тобою на що будемо жити? Ти, якщо не забув, безробітний, та й із таким набором проблем навряд чи комусь потрібен.

Якийсь час мені довелося пожити в готелі, оскільки у квартирантів ще було два сплачені тижні.

Ще за певний час мені надійшов дзвінок від дільничного. Він розповів, що мій колишній чоловік уже починає з’їжджати з котушок і навіть піднімає руку на хвору матір, у якої знову починає загострюватись хвороба.

Я довго думала і вирішила забрати колишню свекруху до себе. На що колишній чоловік мешкає зараз невідомо. А я зараз живу зі свекрухою і доглядаю її.

Чесно кажучи, коли я шукала собі чоловіка, щоб нарешті завести дитину, то на такий результат я явно не розраховувала. Час іде, а я, по суті, все одна і тепер навіть не знаю, як мені рухатися далі.