Мама вчасно дізналась правду і врятувала мене від помилки…

Я народилась у звичайній сім’ї, була єдиною дитиною у батьків. Вони мене любили і завжди підтримували.

Коли мені було 13, помер тато. Він ніколи не скаржився на здоров’я, а тому його раптова смерть на роботі стала для нас справжнім шоком. Ми з мамою важко переживали його втрату. Великого бажання вчитись в мене ніколи не було.

Закінчивши школу, я вступила в коледж, однак часто прогулювала пари.  Я досить симпатична дівчина, струнка і дуже горда. Коли мені було 17, я познайомилася я з Василем і ми стали зустрічатися. Він був старший за мене на 4 роки. Я в нього закохалася по вуха. Він  красиво залицявся, дарував квіти, цукерки, подарунки. Запропонував переїхати до нього.

Я погодилася, хоч мама і відмовляла. Вона казала, що рано мені ще заводити серйозні відносини. Я не послухалася, адже відчувала себе вже дорослою. Прожили ми з ним щасливо два місяці. Потім Вася став від мене віддалятися, гуляти до ранку. Мене з собою не брав, говорив, що маленька ще.

Я любила його і змирилася з тим, що він мені говорив. Рідко, але він став мене брати з собою гуляти. Василь відкрито загравав з іншими дівчатами, а коли я кликала його додому він міг мене при всіх принизити, а одного разу при своїх друзях підняв на мене руку. Це було моєю останньою краплею. В цей же вечір я зібрала всі свої речі й поїхала вся в сльозах додому.

Мама моя все зрозуміла і намагалась підтримати мене. Навіть не насварила за те, що я не послухала її. Вона бачила як я важко переживала це розставання. Василь приїжджав до мене просив пробачення, але я його не могла пробачити. Раз підняв руку один раз, значить і другий раз підніме. Я не про таке життя мріяла.

Через місяць після цього я дізналася, що вагітна. Я не знала як сказати мамі, адже вона утримувала мене одну, а тут ще дитина. Втім, мама все сама дізналася. Я коли робила тест, то забула його викинути.

Тоді мама сама почала цю розмову і запитала, що я збираюся робити. Я їй чесно сказала, що буду робити аборт. Мама мені відповіла, щоб я навіть і не думала про це, виростимо раз Бог послав мені таке щастя. Багато сім’ї живуть і не можуть мати дітей. До того ж я теж можу стати бездітною. Тоді я задумалася про те, що мама мені сказала.

Василеві  я не повідомила, що чекаю від нього дитинку. Навчання я кинула. Народила чудову, здорову дочку. Мама мені у всьому допомагає. Валерії виповнилося 1,5 рочки і я віддала її в ясла. Через мамину знайому влаштувалася на роботу в магазин, графік 2/2 мене це влаштувало, зарплата не дуже велика, але все ж була. Та й вибору у мене не було. Доньку одягати, взувати треба.

Якось у свій вихідний  я пішла в садок за донькою раніше, щоб сходити з нею в парк, погода була чудова. Там я побачила Василя, він був з другом. Він підійшов до мене і привітався, а потім звернув увагу на дочку. Вона була на нього дуже схожа. Він відразу мені поставив запитання:

– Моя?

Я не хотіла йому відповідати, але сказала:

– Твоя.

-Чому ти мені раніше про це не сказала?

– Тобі ж все одно до мене було. Для тебе друзі та гулянки на першому місці.

Він промовчав, але все ж сказав:

– Раз це моя дитина буду допомагати грошима та й батькам моїм треба сказати, що у них внучка є.

– Не треба нікому нічого говорити. Живемо без тебе і далі проживемо, а подачки твої мені не потрібні.

Тоді він подивився на мене так, що у мене ледь душа не вискочила. Хотів замахнутися на мене, але вчасно підійшов його друг і вони пішли.

З донькою ми гуляли години дві, а потім пішли додому. Про цю зустріч я мамі нічого не сказала. Через місяць від його друга дізналася, що Вася поїхав за кордон працювати й швидше за все там і залишиться. Я дуже зраділа, хоч турбувати тепер нас не буде.