Колишній чоловік через 30 років мовчання раптом захотів спілкуватися зі мною

Два роки тому я вийшла на пенсію. І треба зізнатися, моє життя після цього заграло новими фарбами. Так, вижити на лише пенсійні виплати – досить складне завдання. Але я маю двох прекрасних дітей від колишнього чоловіка, які мені за необхідності допомагають.

Так що на пенсії я тільки й роблю, що гуляю на свіжому повітрі, розмовляю по телефону з подругами і дивлюся фільми. Все життя до цього я присвятила роботі, чоловікові та вихованню дітей. Тому зараз нарешті живу для себе.

Із чоловіком ми, до речі, розійшлися доволі мирно. Щоправда, це було не взаємне рішення. Ініціатором розлучення у цьому плані виступив саме він. Вирішив, напевно, що ще досить молодий, щоб усе життя прожити у шлюбі.

Тому коли нам було років приблизно по сорок, ми розлучилися. Після розлучення майже не спілкувалися, ні, з дітьми чоловік підтримував якийсь зв’язок.

І ось недавно він мені зателефонував через стільки років мовчання. Я навіть не одразу зрозуміла, хто це був. Все-таки колишньому чоловікові вже було під сімдесят, він за роки сильно змінився.

– Ліля, привіт! Як то кажуть, скільки років, скільки зим. Адже дуже давно не спілкувалися! Ну, розкажи, як у тебе справи? – відразу почав він.

– Ну, нічого собі новини! Ось це ти зміг мене здивувати. Нормально все, як і раніше. А ти чого вирішив зателефонувати? – здивувалася я.

– Та ось подумав, ми що один одному, чужі люди? Чому не можемо говорити іноді, запитувати, як один у одного справи. Мені важливо знати, що в тебе все гаразд. Все ж таки я більшу частину свого життя з тобою прожив, – пояснив він.

Для мене це було дивно. Ну добре б, ми не спілкувалися кілька місяців. Але ж не тридцять років! Декілька днів після нашої з ним розмови я міркувала про те, що ж від мене хотів.

Приблизно через тиждень після його дзвінка я розмовляла по телефону зі своєю дочкою. І коли розповіла, що її батько мені дзвонив, раптово отримала цікаве визнання.

– До речі, мамо, все хотіла тобі розповісти. Останнім часом щоразу, коли я спілкуюся з татом, він про тебе запитує. Ніколи такого не було, – зізналася донька.

– А що ж він питає, цікаво? – уточнила я.

– Ну, як ти живеш, чи не знайшла нового чоловіка. Чи вийшла на пенсію. І все в такому дусі, – доповіла дочка.

Після цього я задумалася ще більше про колишнього чоловіка, що так раптово з’явився на горизонті. Тому, коли він подзвонив мені вдруге, я одразу вирішила розставити всі крапки над “і”.

– Вань, зізнайся чесно. Що ти від мене хочеш? – одразу видала я.

Колишній почав ухилятися, пояснювати, що він просто щиро хоче спілкуватися. Я йому нагадала, що минуло тридцять років після нашого розлучення і це не зовсім актуально.

– А, на мою думку, ніколи не пізно! Я ж від тебе нічого не вимагаю, можемо просто спілкуватися періодично. Ну, а там видно буде, – почав міркувати він.

І тут я нарешті зрозуміла, у чому була сіль. Ну звичайно! Колишньому чоловікові вже близько сімдесяти років він старий і нікому не потрібний тепер. Чому б не згадати про колишню дружину?

Дітям він дізнався, що я не знайшла нового чоловіка і живу сама. А він, напевно, на старості років відчуває нестачу жіночої уваги. Та й елементарно готувати, прибирати та прати за ним нікому.Ось який хитрий персонаж!

– Ти знаєш, Ваня, я зараз на пенсії живу для себе. І жодні чоловіки з минулого життя, навіть батьки моїх дітей, мені ні до чого. Тож живи своїм життям спокійно, – сказала, як відрізала я.

Колишній чоловік навіть не став сперечатися. Мабуть, я справді розкусила його таємний задум. Звичайно, можливо, треба було з ним пом’якше. Але, з іншого боку, у таких випадках краще одразу виявляти свою тверду позицію. Інакше на шию сядуть.