Раніше я зовсім не звертала уваги на чоловіка подруги, але один показовий випадок все змінив

З дитинства я завжди була відчайдушною, любила галасливі компанії, пригоди. А коли підросла, то мій характер не змінився, так що і ритм життя теж продовжив бути досить динамічним. У мене були парубки, чоловіки. Але з кожним із них я була чесна і не обіцяла жодних міцних стосунків, якщо мені самій цього не хотілося.

Але зараз, у свої 32 роки, мені довелося заспокоїтись з кількох причин. По-перше, це, звісно, ​​вік. Точніше: настав у моєму житті такий момент, що, подивившись на свій поточний стан збоку, я зрозуміла, що так далі жити просто не можна. Натомість випливає і друга причина моїх змін, Борисе. Мій чоловік, мій партнер по життю, моя сильна половинка, якою я дуже дорожу і ніколи не зраджу. Це я знаю, напевно.

Як ми познайомилися з Борею? Насправді, ми були знайомі вже дуже давно. Але стосунки у нас почалися лише близько року тому. І не за найсприятливіших обставин. Так вийшло, що мій чоловік раніше був одружений на одній із моїх найкращих подруг. І я зовсім не розглядала його у якомусь романтичному ключі. Я навіть його не помічала, бо Віра, моя подружка, була мені дуже близька, майже сестра. Тож на її чоловіка я зовсім не звертала уваги, та й навіщо?

Але поступово все почало змінюватись, і причиною цих змін стала сама Віра. Хоч я і перебувала у вільних стосунках з одним хлопцем і могла собі дозволити багато, Віра ні в чому мені не поступалася і, навіть будучи одруженою дівчиною, легко могла піти на тусовку посеред робочого тижня. Вона це називала «відпочинком від сімейної рутини» і свято вірила, що такі витівки лише зміцнюють її шлюб. І ще один важливий момент, на той час у них із Борею вже був трирічний син. Як вам такий поворот?

Ні, Віра не зраджувала, не гуляла з іншими чоловіками. Але, на мою думку, вона будь-що не хотіла відпускати свою молодість. Не хотіла ставати дорослою та жила, як раніше, лише для себе однієї. Загалом мене мало хвилювала обстановка у неї вдома, чоловік непогано заробляв і був не проти посидіти з дитиною. Так що все начебто було б нормально? Але мої погляди змінилися після одного показового моменту.

Якось Віра запросила мене до себе в гості. Замовила купу всього з доставки, міцненьке теж не забула. Борис мав приїхати з відрядження лише вранці наступного дня. А їхній син перебував у бабусі з дідусем. Так що ми провели дуже непоганий вечір, влаштували щось на зразок дівич-вечора.

А коли я мала йти, Віра наполягла на тому, щоб я залишилася в неї. Прокинемось вранці, я поїду, а вона зустріне чоловіка. Все, як годиться, ну так, принаймні, думала я. Хоча насправді все пішло за зовсім іншим сценарієм.

Борис приїхав не те щоб уранці, а майже вночі. І, як потім виявилося, Віра чудово була про це поінформована. Вона не зустріла його, не нагодувала з дороги. Зате натомість, мабуть, ще з пoхмілля, почала пред’являти претензії. Звинуватила його, що їй, бачите, складно бути однією без чоловіка, от і довелося благати мене побути з нею якийсь час. Їжі в холодильнику, звичайно ж, не було Загалом Борис був посланий у магазин за їжею. З дороги, втомлений і голодний. Наче він навіть роззутися тоді не встиг.

І ось цей випадок мене так зачепив, що я навіть якось перестала ставитись до своєї подруги з колишньою повагою. Я бачила, як її чоловік просто не міг сказати їй хоч слово докору і лише сумно стояв і слухав все те марення, яке так люто на нього виливала Віра.

Через якийсь час ми випадково перетнулися з ним на вулиці, я запропонувала поговорити, дала йому кілька порад, як вести себе в подібних ситуаціях, і ми зблизилися як люди. А згодом і кілька побачень зблизилися вже по-справжньому. І я ні про що не шкодую. Більше того, зовсім не почуваюся винною у їхньому розлученні.

Я навіть не стала розповідати Борису один із головних секретів у біографії його колишньої дружини: річ у тому, що вона взяла у нього 2000 доларів на пологи, а сама народжувала у безплатному відділенні пологового будинку. Думала, прибережу цю інформацію на випадок, якщо Віра переконає його і Боря захоче дати задню. Але не довелося.

Єдине, що мене трохи коробить, це те, що він дуже прив’язаний до своєї дитини і виплачує чималі аліменти для її безбідного дитинства. Частину з яких, я впевнена, Віра витрачає на власні потреби.

Поки що ми з Борею не узаконили наших стосунків. Живемо разом та горя не знаємо. Я бачу в ньому люблячого чоловіка, цікаву людину, здобувача і ніжного, чуйного партнера. Він любить мене, а я його дуже люблю. І повністю у ньому впевнена. Знаєте, у нас навіть ще не виникало жодних сварок. Хоча я впевнена, що не є ідеалом та межею мрій кожного чоловіка.

Виходить, що шлях до серця твого кавалера лежить не через шлунок чи ліжко. Потрібно просто бути хоч трохи чуйною і розуміючою . А він, у свою чергу, зробить у відповідь все від нього залежне, щоб ви були разом.

Свою поведінку я вже давно переглянула. Мої апетити зменшилися, і я більше не маю надій стати дружиною олігарха і жити на всьому готовому. Мене повністю влаштовує роль жінки, яка зустрічає чоловіка з роботи, яка запитує, як у нього справи. Це чудово, і я не проміняю таке життя на жодні сумнівні тусовки та клуби. Жаль тільки, що я зрозуміла це так пізно.