Ірина Олегівна пройшла тренінг на тему: “Чи є кохання після п’ятдесяти?”. І вирішила приступити до практики. Вона влаштувала романтичну вечерю для чоловіка, але потім все пішло не за планом

Ірина Олегівна прийшла додому схвильованою, але рішучою. Сьогодні вона сходила на тренінг “Чи є кохання після п’ятдесяти?”, де молода дама цілих три години пояснювала, що кохання таки є, його просто треба знайти.

І ось Ірина Олегівна була рішуче налаштована це саме кохання знайти, причому шукати передбачалося з власним чоловіком, оскільки залучати для цих цілей інших чоловіків довго і клопітно, а чоловік – він десь поблизу. Найчастіше його ареол проживання збігається з розташуванням холодильника та дивана.

Ірина Олегівна була настроєна серйозно, тому в її сумочці зараз лежали два кілограми м’яса, цибуля, картопля, пляшечка міцненького, кокетливий комплект білизни, панчохи та нові парфуми з феромонами.

Починала Ірина Олегівна з котлет та пюрешки, вирішила протореною роками доріжкою пройти до серця рідного чоловіка. А вже його смаки вона знала назубок. Все ж таки тридцять років шлюбу, такий стаж пальцем не закриєш.

До приходу Бориса Вікторовича по хаті вже лунали аромати котлеток. Борис Вікторович із задоволенням вдихнув на повні груди і почовгав на кухню. Там на нього вже чекав накритий стіл. Були й ті самі котлети, і пюрешка, і різносоли, і навіть пляшечка міцненького, яка Бориса Вікторовича і втішила, і насторожила.

Борис Вікторович почав терміново нагадуватись, який би міг бути привід. Не згадав і засмутився. Але дружина розвіяла його сумніви. Вона якось млосно повела плечем і сказала, що можна трішки для настрою.

В голові у Бориса Вікторовича крутилося безліч запитань, але він їх прикусив разом із язиком, бо не треба питати у щастя, звідки воно приходить. Боячись злякати успіх, Борис Вікторович потягся за пляшкою, але його ніхто не зупинив. Дружина дивилася на нього прихильно і якось вичікувально, що трохи остуджує радість Бориса Вікторовича від такого чудового завершення дня.

Під час вечері Ірина Олегівна млосно зітхала і кидала на чоловіка багатообіцяючі погляди, що змушувало його опускати погляд у тарілку. Надто вже все було дивно: і вся ця пишна вечеря, і поведінка дружини.

Коли вечеря закінчилася, Борис Вікторович хотів був вирушити до свого вірного друга – диванf, але замість цього тоном, що не терпить заперечень, був відправлений у ванну. Борис Вікторович попринюхувався до себе, нічого не внюхав, але вирушив виконувати доручення дружини, сперечатися з нею йому не хотілося, та й боязко було. Надто вже вона якась сьогодні загадкова.

Після ванни скрипучий від чистоти Борис Вікторович мав намір таки дійти до дивана, але був перехоплений дружиною, яка відвела його до спальні. Там вона штовхнула Бориса Вікторовича на ліжко, похмуро-урочисто прошепотіла “зачекай” і кудись пішла, шарудячи пакетом.

Борису Вікторовичу стало зовсім ніяково. Він забився в кут ліжка і з тривогою прислухався до звуків, що доносилися з-за дверей.

Чекати довелося довго, тож Борис Вікторович уже втомився сіпатися і почав засинати, коли до кімнати зайшла Ірина Олегівна. На ній був гарний комплект білизни, панчохи, які вона постійно підтягувала, та тапочки-собачки на ногах.

– Ти ч-чого? – утиснувся в спинку ліжка Борис Вікторович, коли дружина почала повільно наближатися до нього.

Потім Ірина Олегівна сіпнулася в якомусь звіриному стрибку, але, певне, щось не розрахувала і майже перелетіла через ліжко. Борис Вікторович спробував її зловити, але дружина була намащена якимись ефірними оліями, чи кремами і вислизнула з його рук, рибкою пірнувши кудись у бік батареї.

Борис Вікторович спробував підняти дружину, але вона двічі вислизнула з його обіймів, а втретє вони звалилися обидвоє і Ірина Олегівна непогано приклалася куприком, притиснута зверху ще й чоловіком.

Згодом вона лежала на ліжку у своєму гарному комплекті, панчохах і з шарфом на шиї, яка дуже боліла, а Борис Вікторович ніжно розтирав їй поперек зігріваючою маззю.

“Напевно, це і є кохання після п’ятдесяти”, – гірко посміхнулася сама Ірина Олегівна, але відразу відігнала від себе цю думку. І нічого вона ще не стара, і взагалі вона ще ого-го. Ось шию відпустить, поперек пройде, і вона спробує ще раз, але вже з урахуванням досвіду.