Друг дитинства фактично зруйнував життя своє подруг і обійняв її посаду. Через пару років на її роботу прийшов волоцюга
Одній жінці заподіяли багато зла. Зруйнували її життя. Зробила це людина, з якою вона дружила з юності і якій довіряла. Вони навчалися разом у інституті. І з того часу дружили; та сім’ями товаришували. І вдома бували один в одного.
І, звичайно, знали всі проблеми та всі життєві історії один одного; удачі та невдачі, помилки та хвороби, радості та втрати…
А потім цей друг юності несподівано зробив жінці підлий вчиннок. Із заздрості. Він усі її особисті, фінансові та сімейні справи розповів журналістам, коли ця жінка мала зайняти велику посаду.
Все перебрехав, спотворив, приписав їй різні вислови і ще багато чого зробив. І не віддав, звісно, борг. Незадовго до своєї зради він взяв велику суму в борг без відсотків, на правах друга.
Усі заощадження сім’ї цієї жінки і взяті для друга у борг гроші. В інших людей взяла, у друзів чоловіка, нібито для себе, інакше б не дали. Без розписки. Адже брати розписку зі старого товариша образливо!
І почав він роздавати інтерв’ю.
Це так підкосило жінку, що вона тяжко захворіла. Посаду не одержала. Та й не змогла б працювати, здоров’я не стало. А чоловік жінки помер від потрясіння, бо всі тицяли в нього пальцем і ставили неприємні запитання. І заощадження він втратив, і опинився у величезному боргу перед друзями. І хвороба дружини забрала сили.
Жінка вижила. Але все втратила на шостому десятку.
Мститися, як у кіно, вона не стала. Життя – це не кіно. Сили та засоби потрібні для помсти; до того ж, цей колишній друг сам обійняв ту посаду, яку пропонували жінці. І був захищений від нападок.
Але жінка не вибачила. І забути не змогла; як таке забудеш? Вона потихеньку почала ходити. Потім їй допомогли знайомі; та й сама вона старалася. Вона знайшла роботу у благодійній їдальні. Туди приходили поїсти бідні нещасні люди. І вона була дуже добра до них. Вона розуміла, як легко можна опинитися на дні життя.
Минуло чимало років. Жінка жила спокійним тихим життям у маленькій студії. Вона перетворилася на милу сиву даму, постаріла дуже. І тільки вогонь гніву та спраги справедливості обпалював їй серце, позбавляв сну та спокою ночами.
Вона все думала про цього колишнього друга. І намагалася зрозуміти, щоб пробачити. Але поки що не могла.
І одного разу жінці сказали, що на порозі впав дідок. Він прийшов нетверезим, цей волоцюга, всупереч правилам. А тепер ще й упав. Що робити?
Жінка побачила біля дверей брудного старого чоловіка, який намагався підвестися, але сил не було. У нього й однієї ноги не було. Поруч валялися милиці. Беззубий рот, пахучі брудні лахміття, комахи в сивому волоссі.
Жінка співчутливо почала допомагати старому. Попросила співробітника викликати «швидку»; побігла за ліками та за водою…
І, коли підносила склянку до синіх губ старого, раптом впізнала свого друга. Колишнього друга. Того самого, що зруйнував її життя.
Жодної розмови не відбулося, життя не кіно і не роман. Старий просто захрипів і покинув цей світ. Він не міг зробити ні ковтка води, ні зітхання. І його відвезли машиною в акуратному чорному пакеті, при ньому була лише довідка про звільнення. Так. То був той «друг».
І жінка не жалкувала цю людину. Вона жалкувала про роки гніву і болю, про роки спраги справедливості, про безсонні ночі, про образу, що розриває серце… Про спроби зрозуміти.
Нам не збагнути, безплідні ці спроби та гіркі. І не помститися, ми не вміємо мститись. Нема у нас цього програмного забезпечення, тільки в думках ми представляємо покарання підлого чи злого. А законних способів поновити справедливість іноді немає.
Але Божі млини мелють самі собою. Волею Того, хто створив світ. Не в нашій владі ні прискорити їхній рух, ні зупинити…
Отруювати собі життя після того, як нас зрадили і позбавили найдорожчого, а ми виявилися безсилими зробити щось. Потрібно лише помолитися за справедливість. І постаратися зберегти себе. І будувати життя наново, якщо це можливо.
У справедливість треба вірити. Довіритися їй, якщо ми виявилися безсилими перед лиходійством. А потім відповідь прийде сама. І опиниться на порозі. Так часто буває…