Донька взяла кредит на весілля та чекає, що ми з чоловіком його погасимо

Навіть трохи соромно все це писати, але я не можу більше тримати це в собі. Хочеться просто виговоритися, можливо, хоч тоді стане легше.

Інна завжди вирізнялася з нашої родини. З дитинства вона не розуміла, чому їй не дозволені деякі речі. Я щоразу намагалася донести до неї, що в нас не так багато грошей, щоб ми могли купити їй усе, що вона забажає.

Не подумайте, ми не бідні і не жебраки. Просто ми з чоловіком звикли жити за коштами. У нас такий принцип життя. Якщо нам потрібна якась дорога річ, то ми на неї збираємо. За всі роки нашого шлюбу ми ще ніколи не брали кредит.

У нас із чоловіком цілком собі середня зарплата. Нам на все вистачає і навіть виходить відкладати. До того ж донька виросла та вивчилася, почала жити окремо.

Ми завжди розуміли, що колись настане день, коли наша дочка прийде до нас і скаже, що вона збирається заміж. Подарувати щось грандіозне ми не можемо, але вже кілька років ми з чоловіком відкладали гроші на весільний подарунок.

Називайте це як хочете, але ми називали свої заощадження – придане. Ми не збиралися вигадувати якийсь конкретний подарунок, а просто вирішили, що подаруємо гроші, а молода сім’я вже сама визначиться, куди їх краще витратити.

Коли такий день настав, дочка відразу ж зазначила нам, що вона хоче розкішне весілля. Не знаю чому, але раніше у нас ця тема в розмовах не піднімалася, тож для нас із чоловіком це стало сюрпризом.

Дочка із захопленням розповідала нам, що хоче все як у голлівудському кіно. Щоб жива музика, омари на столах, піраміда з келихів з шампанським і шикарна біла сукня, побачивши яку всі жінки в окрузі зобов’язані втратити дар мовлення.

А наприкінці оповідання дочка попросила нас із чоловіком це все сплатити! Було сказано приблизно таке: ви ж мої батьки, ви мені повинні.

Ми з чоловіком вирішили, що заздалегідь віддамо нагромаджені для дочки гроші. На весілля там цілком вистачило б. Можливо не на такий розмах, який описала у своїх фантазіях донька, але цілком пристойне точно.

Молодята усе вирішила по-своєму. На подаровану нами суму донька із зятем вирішили поїхати у весільну подорож. Вони забронювали дорогий тур із готелем у п’ять зірок та купили квитки на літак у бізнес-класі.

Але й від весілля вони відмовлятися не збиралися. Донька з чоловіком оформили на себе кредит на немаленьку суму, щоб втілити всі свої буйні фантазії.

Коли я запитала молодих, а чи розумно так робити, ті поспішили запевнити мене, що вони запросто закриють усі витрати подарованими на весіллі грошима.

Більш пафосного та помпезного заходу, ніж весілля власної доньки, я у своєму житті не відвідувала. Вони з нареченим втілили в життя всі кліше із західних фільмів. Навіть шоколадний фонтан десь замовили.

Ми попередили відразу, що дарувати більше нічого на весілля не плануємо, адже ми вже й так сплатили весільну подорож.

Після закінчення весілля виявилось, що не всі гості вирішили дарувати величезні суми грошей, щоб допомогти молодим закрити свої кредити.

Подарованими грошима вдалося відбити лише половину вкладеної суми. Дочка та зять оформили на себе кредити по триста тисяч, зараз кожному треба повернути до банку ще по сто пʼятдесят.

Через тиждень донька з новоспеченим чоловіком має відлетіти у свою весільну подорож. Але жодного щастя у молодій сім’ї немає. Вони мало не щодня скандалять через свої борги та звинувачують один одного.

Молоде подружжя звинувачує в ситуації, що склалася, нас і гостей, які подарували менше, ніж вони очікували. При цьому до себе не мають жодних претензій. Взяти кредити на таку суму при зарплаті в пʼятнадцять тисяч – це не далекоглядний вчинок.

Сім’я зятя вирішила допомогти закрити синові кредит. У сватів, до речі, і дохід трохи більший за наш, а на весілля вони подарували менше, ніж ми.

Але тепер дочка вимагає від нас із чоловіком такого ж кроку. Вона плаче, істерить і стверджує, що ми не любимо її, якщо не хочемо витягти з цієї боргової ями.