Намагаюся розлучитися із дружиною. Навіть розповів, що зрадив їй, а вона не вірить і не хоче мене відпускати

Ми із дружиною разом уже майже двадцять років. Одружилися, як і всі, з великого кохання. А ще тому, що тоді вона була на п’ятому місяці вагітності. Перші роки життя ми були ще більш-менш. А потім, коли син підріс, стало складніше. Я зрозумів, що ми з Оленою зовсім різні люди. Звичайно, насамперед я подумав про розлучення. Але майже відразу ж зрозумів, що не робитиму цього.

Справа в тому, що мої батьки розлучилися, коли мені було дванадцять. І це були мої найболючіші спогади.

Я вирішив, що мій син не повинен мати таких почуттів. І хоч я не любив його матір, намагався, щоб Паша про це не дізнався. Ми з Оленою майже ніколи не сварилися при ньому. Хоча, коли він став старшим, я помітив, що син розуміє, що між його батьками щось відбувається.

– Чому ви з мамою не розлучаєтеся? – якось спитав він у мене.

– А чого це ми маємо розлучатися? – посміхнувся я.

– Тому що ви один одного терпіти не можете, – відповів Паша. – Ви через мене разом?

– Ні що ти! – Спробував я його переконати. – У нас все гаразд, просто іноді бувають сварки, як і у всіх сім’ях.

Але чим старшим ставав син, тим частіше я замислювався про те, що нам з Оленою треба розлучитися. І коли син закінчив школу і поїхав в інше місто вчитися, я нарешті поговорив із дружиною.

– Ні, я не погоджуюся на розлучення, – відповіла вона. – Ми стільки років разом, ти збожеволів? Я не збираюся залишитися одна в такому віці.

– Але ж ми не любимо один одного! – сказав я. – Навіщо жити разом?

– Ой, ніби всі наші знайомі пари люблять один одного, – відповіла Олена. – Розлучатися ми не будемо. Я не дам. У нас спільна дитина та спільна квартира.

Я тоді бачив, що вона явно не в настрої на розмову, і вирішив відкласти це питання пізніше. Тільки ось час минав, а Олена, як і раніше, не хотіла зі мною розлучатися.

Я вирішив, що якщо вона не хоче добровільно, я її змушу це зробити. Тому якось у вихідні набрався сміливості та пішов зі своїми друзями до бару. Там одразу поставив телефон на беззвучний, щоби дружина не змогла до мене додзвонитися.

Того вечора я познайомився з якоюсь милою жінкою. Навіть відсів від друзів за її столик, і ми з нею довго про щось розмовляли. Погано пам’ятаю, але рано чи пізно вона запропонувала поїхати до неї. І я вирішив, що то гарна ідея.

Чесно сказати, я не дуже добре пам’ятаю, що тоді відбувалося. Так, фрагментами. Але прокинувся я вранці в її квартирі, тож про події попередньої ночі можна було здогадатися.

На телефоні було кілька пропущених від дружини, і я раптово зрозумів, що це мій шанс. Не кваплячись, зібрався і поїхав додому.

– Ти де був? – накинулася на мене Олена з порога. – І чому слухавку не береш?

– Я ночував у іншої жінки, – відповів я. – Зраджував тобі.

Вона на кілька секунд застигла, а потім розреготалася.

– Ось це ти вигадав, звичайно, – сказала дружина. – Та кому ти потрібний! Напевно, у когось зі своїх дружків спав.

– Взагалі, я сказав тобі правду, – зауважив я. – Я був з іншою!

– Ага, звичайно, – відмахнулась від мене дружина. – Та я в житті в таку нісенітницю не повірю.

Після такого я вже не уявляю, що треба зробити, щоб вона зі мною розлучилася. Зрадити Олені так, щоб вона мене застукала прямо на подружньому ложі? Хоча мені здається, навіть після такого дружина не піде писати заяву.

Я підозрюю, що причина у квартирі. Вона в нас вважається спільно нажитим майном, і Олена, напевно, не захоче її ділити. І навіть якщо ми розлучимося, то продовжимо жити в ній разом, що перетворить моє життя на ще більше пекло.

І я зовсім не уявляю, як піти від дружини. Фінансові можливості не дозволяють купити окрему квартиру, тому я можу тільки розділити цю.