Чоловік просив не вплутувати в наші стосунки батьків, а після сварки сам поїхав до мами

Почали частіше лаятись із чоловіком. Після весілля з’ясувалося, що він не поділяє моїх поглядів на спільний побут. До весілля, так вийшло, що ми не жили разом. Кожен жив зі своїми батьками. У чоловіка повноцінна сім’я: батьки та ще є молодший брат. Той ще школяр. А я маю тільки маму. Батько, вже й не знаю, чи був колись.

Навіть у графі, де він має бути вписаний у свідоцтві про народження, у мене стоїть прочерк. Ось і виходить, що, крім мене, у мами інших родичів немає.

А чоловік вважає, що весь домашній побут я повинна мужньо тягнути поодинці. Причому ми з ним працюємо обоє. Я хоч і отримую менше, ніж він, але теж, як о сьомій ранку з дому вийшла, так тільки о шостій годині вечора повернулася.

За його логікою, якщо я в офісі не мішки тягаю, то й не втомлююся зовсім. Готую вдома тільки я. Забиралася теж спочатку одна. А потім мене це якось стало все напружувати, і я вирішила уточнити, коли благовірний має намір до прибирання підключатися.

Чоловік був дуже здивований. За його логікою, в однокімнатній квартирі і одна людина, тобто я, легко повинна справлятися. Ми посварилися, я образилася і пішла до мами. Просто маю такий характер.

Якщо ми з ним лаємося, я не можу його бачити. Мені страшно, що я не зможу зупинитися і наговорю йому ще більше якихось образливих дурниць.

Я сиджу, мовчу, а він намагається вивести мене на розмови. Ось я й вирішила, що найкращий варіант – це охолонути, а потім уже, на холодну голову, знову наболілі питання вирішувати.

Переночувавши у мами, я повернулася додому. Після цього ми змогли хоч до чогось домовитись. Але тут чоловікові не сподобалося, що втрутилася моя мама. Виявилося, що мама дзвонила зятю і вмовляла того прийняти мою і більше не сваритися.

Мама просила допомагати мені з готуванням, прибиранням та іншими домашніми дрібницями. Ось і що тут поганого? Адже мама просто намагалася нас помирити! Але чоловік був страшенно цим незадоволений.

Він почав висловлювати мені, що це зовсім неприпустимо: вплутувати у наше сімейне життя ще й батьків. Мов йому не вистачає в житті людей, які його вирішили чомусь повчити, так тут ще й теща намалювалася.

А як я мала їй не розповідати? Я ж прийшла до неї ночувати. Що треба було сісти та мовчати? Їй треба було пояснити, що в нас сталося.

Так, я дійсно багато розповідаю мамі про наше спільне життя. А з ким мені ще радитись по таких справах? Мама, все-таки, старша і досвідченіша. Може, щось і порадить із висоти прожитих років.

З чоловіком ми все ж помирилися і він навіть став більше до мене прислухатися. Так минуло майже два місяці. Чоловік навіть брався допомагати мені робити уборку. Ми кілька разів готували разом.

Це було дуже приємно. Він тоді чистив мені овочі та допомагав різати. Ми так ніколи раніше не готували. Зазвичай чоловік підключався до процесу, коли я кликала його до столу.

Два місяці була практично ідилія. Ми не лаялися. А два дні тому знову зачепились. І знову каменем спотикання стали побутові питання. Ніхто з нас того дня не викинув сміття.

Я вранці бігла на роботу поспіхом, зовсім забувши про нього. Чоловік же взагалі у нас на «привілейованому становищі» – це його не стосується. А там, у відрі, були рештки риби, про які я зовсім забула.

Чоловік того дня приїхав з роботи раніше за мене. Опалення працює на повну потужність і відходи почали за день просто жахливо смердіти. І від цього вдома стояв огидний запах тухлятини.

Ми знову посварилися. До купи до риби мені додали ще претензій, що я не стараюся. Погано готую, лінуюся поприбирати і взагалі не стрибаю від радості навколо чоловіка з ранку до ночі просто через те, що він у мене є.

Я знову пішла ночувати до мами. Наступного дня після роботи повернулася додому і побачила, що чоловік теж зібрав деякі свої речі і поїхав. Я почала дзвонити йому, щоб дізнатися, що відбувається.

Він лише знущально відповів, що «теж поїхав до мами» і кинув слухавку. Не можу зрозуміти, що це взагалі таке? Те, що дівчатка більше прив’язані до матерів, це нормально. Але те, що дорослий мужик після сварки з дружиною, вирушив назад до мами – це ж повне марення!

Хіба я не права?! Як пояснити чоловікові, що після сварки мені важко перебувати поруч із ним? Адже я їду для того, щоб врятувати наші стосунки.