Чоловік і дочка зрадили мене. Чоловік зраджував мене, а дочка все про це знала

Ніколи нікому не побажаю пережити і відчути те, що відбувається зі мною зараз. За своє життя всякого побачила, через багато що пройшла: хвороби, життєві труднощі, втрати близьких, але зрада рідних людей виявилася найболючішою.

Зараз прокручую все в голові й розумію, що якби я в якихось моментах поводилася б по-іншому, то зараз нічого такого б не було, але я хотіла кращого життя для своєї сім’ї. Зараз постараюся все пояснити.

Я прожила в шлюбі зі своїм чоловіком майже 19 років, наступного року мали відзначати ювілей. У нас двоє дітей, старшій доньці 17, синові 9 років.

До народження сина ми жили дуже дружно. У нас була сім’я середнього достатку, була своя квартира, машина, двічі на рік їздили у відпустку на море всією сім’єю.
– Пощастило тобі з чоловіком, а мені із зятем, – часто любила примовляти моя мама.

Я тоді не цінувала того, що мала. Усе було якось само собою. Своя житлоплоща, хороша зарплата в чоловіка, у мене була улюблена робота, донька – розумниця. Ми не шикували, але й не бідували.

Того літа, коли ми дізналися про те, що вдруге станемо батьками, донька поїхала на всі канікули до бабусі, ми з чоловіком вирішили повідомити їм радісну новину вже після їхнього приїзду, телефоном якось не хотілося. На жаль, вагітність була не такою легкою.

Усе закінчилося добре, у нас народився здоровенький хлопчик, але нам довелося тоді добряче витратитися на лікарів і поїздки в дорогі клініки, ліки та численні обстеження. Я пішла в декрет, чоловік заробляв один.

З народженням другої дитини у нас істотно збільшилися витрати, памперси, пелюшки, сорочечки, іграшки, дитячі меблі – все це довелося купувати. Ще донька сильно виросла, довелося оновлювати їй разом майже весь гардероб, та й з появою малюка ми всі троє помітили, що в нашій двокімнатній квартирі нам стало вже затісно.

– Може, ти б начальству на підвищення якось натякнув? Або другу роботу знайшов? – говорила я чоловікові.

Підвищення на його роботі не передбачалося, а другу роботу чоловік шукати не хотів. Казав, що втомлюється за день і без усякої другої роботи, але потім погодився зі мною, що нам потрібно розширюватися. Саме через цю другу роботу в нас і почався розлад.

Чоловік влаштувався торговим представником у фірму свого знайомого. Роботи нескладна, але вимагала частих роз’їздів після робочого дня на різні торгові точки і бували часті відрядження в сусідні міста у вихідні дні. Поступово у нас зріс дохід, ми накопичили грошей, через три роки взяли іпотеку і змогли купити чотирикімнатну квартиру в нашому районі. Двійку вирішили не продавати, порахували, що поки будемо її здавати, а потім віддамо доньці.

Я була щаслива, збулася моя мрія про велику квартиру, простору кухню, тепер у кожної дитини була своя кімната, велика і світла вітальня. Зате тепер у чоловіка відрядження стали набагато частішими, він практично перестав бувати вдома. Іпотеку поступово виплачували, здавалося, що життя налагоджується, але в наших стосунках із чоловіком з’явився холод. Я дедалі більше часу приділяла синові, через це дочка теж віддалилася, стала багато спілкуватися з татом.

Як це найчастіше буває, я дізналася про все з його телефону. Чоловік пішов у ванну, а в цей момент його телефон почав тріщати без угаву. Моя цікавість взяла гору. Так я і дізналася про коханку.

Виявилося, що вже майже три роки чоловік мене зраджує. Як з’ясувалося, у відрядження він їздив не один, а з його вертихвісткою і далеко не завжди ці поїздки були пов’язані з роботою.

Був страшний скандал. Чоловік відпирався, до останнього стверджував, що вона просто його колега, але характер їхнього листування і фотографії говорили самі за себе. У підсумку він зізнався, але благав пробачити його. Казав, що шалено любить мене і дітей, а вона просто захоплення, яке допомагає відволіктися від повсякденної рутини. Я вже не хотіла його слухати, в той момент я думала тільки про те, що ця людина мені огидна, я хочу з нею розлучитися і не мати більше нічого спільного.

– Не рубай з плеча, стільки років разом, через стільки пройшли, – говорив він.

Я трохи охолола, вирішила дати йому другий шанс, але жити ми стали в різних кімнатах. Я поки що не готова була підпустити його до себе близько.

Минув майже рік. Чоловік запевняв мене, що більше ніяк не контактує з коханкою, обірвав усі зв’язки, став звітувати мені про кожне відрядження, намагався відновити мою довіру.

У глибині душі я вже сподівалася, що все налагодиться, але тут трапилася ситуація, після якої я не можу оговтатися досі.

Моя мама живе в приватному будинку недалеко від міста. Так сталося, що вона пошкодила ногу, тому мені довелося поїхати до неї на тиждень, щоб допомагати і доглядати за нею. Син був зі мною, у нього в школі якраз були канікули, дочка захотіла залишитися вдома з татом. Я не перешкоджала.

Подумала, що якраз буде привід перевірити, чи справді чоловік схаменувся і чи щиро він розкаюється.

Уже на третій день моєї відсутності я зрозуміла, що мене знову обдурили, тільки цього разу так вчинила людина, від якої я цього ніяк не очікувала.

Я розмовляла телефоном із донькою, вона була вдома, сказала, що одна, але тут я почула на фоні жіночий голос. Дочка стала виправдовуватися, що це телевізор, стала нести щось невиразне і швидко відключилася. Думаю, кожна мати почує, коли її дитина бреше, і зараз був саме той випадок.

Я спершу подумала, що до доньки просто зайшла якась шкільна подружка, але з чого б їй тоді мені брехати? Я не стала надавати значення цій ситуації, але далі стало гірше. Мені знадобилося з’їздити в місто за ліками для мами, заодно хотіла забігти додому взяти дещо з речей.

Перше, що мені впало в око – знайома машина біля під’їзду. У мене одразу клубок став у горлі. У нас квартира на першому поверсі, вікна кухні виходять на подвір’я, саме там, за моїм кухонним столом, і сиділа ця трійця: моя дочка, чоловік і його коханка.

Мені стало так огидно, так прикро. У квартиру я так і не зайшла, одразу поїхала назад до мами. Того ж дня написала повідомлення їм обом, поцікавилася, чи смачно нагодували гостю на нашій кухні. Чоловік і донька одразу почали телефонувати, але я не беру слухавку. Не хочу говорити ні з ким із них.

Чоловік мені клявся, що не спілкується з нею, а тепер ще й привів її до нашої квартири, навіть доньку в це втягнув. А від своєї дитини я й зовсім не очікувала такого. Так гірко і боляче мені ще не було.

Після приїзду додому я налаштована зібрати речі чоловіка і нехай валить до своєї коханки. Як бути з донькою – не знаю. У мене в голові не вкладається, як дочка може так вчинити щодо своєї матері?

До речі, з того випадку ми так і не спілкувалися. Телефон я не беру, а приїхати сюди до мене вони, мабуть, не наважуються.

Може взагалі залишитися разом із сином у мами в селі? Я тепер не уявляю, як житиму в тій квартирі, знаючи, що чоловік приводив туди свою коханку.