Брат чоловіка не дає нам спокійно жити. Він ненавидить мене і налаштовує чоловіка на роздучення

Я заміжня вже одинадцять років. Між нами дуже велика різниця у віці, але колись я про неї навіть не думала. Заміж я виходила в дев’ятнадцять, а чоловікові тоді було уже тридцять п’ять.

Зараз я вже розумію це, хоча цей факт лише побічно відбивається на нашій проблемі. Відносини у нас досить хороші, бувають конфлікти звісно, але їх ми легко вирішуємо. Всі великі сварки та Проблеми траплялися у нас через його родичів, причому це не свекруха зі свекром, а його старший брат зі своєю дружиною.

Взаємна неприязнь у нас виникла відразу ж після знайомства, а познайомилися ми вже на весіллі, оскільки сім’я брата чоловіка проживає в іншому місті. Спочатку якось терпимо було, та й живемо не близько, я не надавала цьому великого значення. Їх бентежила наша різниця у віці, на весіллі вони відкрито висловлювалися, – «що це ненадовго, через п’ять років розлучаться» -, зі мною спілкувалися фамільярно, з якимсь сарказмом, навіть свекрусі було ніяково за їх поведінку.

До весілля чоловік з братом спілкувався нечасто, старший брат вважав його «невдахою», адже в тридцять років у нього ще не було сім’ї й дітей, отже все «не як у людей». А коли одружився відразу став »нормальною» людиною, правда вибір мій чоловік зробив не подумавши потрібно було порадитися з братом)).

Ну я лише посміхалася на це, намагалася не вступати в конфлікт, поводитися тактовно, тим більше зі старшими людьми, думала ну поїдуть вони й заживемо нормально, будемо звичайно іноді зустрічатися, ну не постійно ж, наївна я була)

Через рік після весілля у нас народився син, і тут почалося!!! Зустрічі з  сім’єю брата кожні свята, або вони до нас, або ми до них. “Новий рік – як це ви хочете поїхати в теплі країни на свята?!? А спілкування з сім’єю? Зовсім ти брат забув про свою сім’ю, каблук ти, на місце дружину поставити не можеш”.

І чоловік мій почувався винним, ніби він зраджує родинні стосунки та умовляв мене поїхати до них, а я бачачи, як він мучиться і не може братові відмовити погоджувалася, думала чоловік зрозуміє з часом, що так не можна. Потім погіршилося здоров’я у свекрухи, потрібно було теж їхати в інше місто, допомагати. Ну тут я нічого не скажу, батьки – це святе!!! І поки вони живі потрібно їздити.  Але не тут то було, брат чоловіка їздити часто не міг, але вимагав, щоб кожен раз від свекрухи ми їхали до них в місто і проводили з ними час і звітували, як ми доглядаємо за свекрухою.

Загалом, через вісім років я озирнулася і зрозуміла, що за цей час ми жодного разу не з’їздили у відпустку, туди куди хотілося мені й дитині, ми жодного разу не зустріли Новий рік своєю сім’єю, без сім’ї його брата. Чому ми зобов’язані підлаштовуватися під їх ювілеї та дні народження і їздити до них, тобто фактично я свою відпустку на літо повинна була розраховувати виходячи з того, що у дружини його брата день народження тринадцятого липня і ми обов’язково повинні бути, інакше – істерика, що мій чоловік проміняв рідного брата на спідницю і так далі.

Загалом набридло мені це все і я з чоловіком серйозно поговорила, що або він обрізає цю «братську» пуповину і ми живемо своєю сім’єю і проводимо свій час, як ми хочемо, або розлучення, я і так досить входила в його становище, але далі так тривати не може, що ми з сином не раби кріпаки, а живі люди, зі своїми потребами та бажаннями. Чоловік подумав, і вирішив, що розлучення не хоче і вперше братові відмовив приїхати до його дружині на ювілей, ми купили путівки вже.

Що тут почалося, істерики, прокльони на мою адресу, що я хочу чоловіка відлучити від його родини, що я ніхто, не рідна кров і звати мене ніяк, що він доб’ється нашого розлучення і відкриє чоловікові очі, на те яка я егоїстка!!! Що дитину у мене потрібно забрати інакше вирощу невідомо що без роду і племені!!! Такий же дурний егоїст буде, як і його матір, яка не знає, що таке сім’я!

Загалом чоловік брата поставив на місце, але не спілкуватися з ним не може, любить брата, та я й не прошу про це, але я спілкуватися з ними не хочу більше після такого. Тепер чоловік відвідує брата один, не так часто, як раніше, але як приїжджає звідти – лайка постійно.

Не знаю вже, що робити. Начебто і відносини непогані, але рідня чоловіка отруює життя, боюся, що ще трохи й розлучення точно не уникнути. Заплуталася я. Ось уже майже три роки на мене ллється бруд, як з рогу достатку, всім і кожному, особливо чоловікові вони розповідають, хто я така насправді і як він помилився і кінця і краю цьому немає. Втомилася …