Батько не міг зрозуміти: «Хлопчик чи дівчинка»? Смішний випадок з багатодітним татком

— Бідолашна Ірочко, цей гад її в могилу зведе. За п’ять років зробив їй п’ятьох дівок. І знову взявся за своє! – обурювалася Антоніна Петрівна.

— Діти – це щастя та радість у домі. Вони ще молоді, то нехай народжують. Адже Ігор любить Іру? – запитала сусідка.

— Ага, любить… Він лише одним місцем думає! Якби він хоч раз народив, то вгамувався б. Ірочка одна, а скільки доньок. Вона з ними не справляється, вся схудла, бо немає часу нормально поїсти та поспати.

— То ти їй допомагай! Ти сильна, таких міцних жінок, як ти мало!

Тут пролунав гучний звук мотоцикла. Приїхав Ігор і вбіг у дім:

— Антоніно Петрівно, Іра вже народжує. Я щойно з пологового будинку! На цей раз точно син, УЗД показало.

— Подивимося… Лікарі не боги. У тебе тільки дівчата виходять, а моя Ірочка має віддуватись, — заплакала Антоніна Петрівна.

— Я роблю все правильно. Це Іра у вашу породу пішла, у вас у роді одні дівчатка, — огризнувся Ігор.

– Перестань хамити! Нам донечка на старості хоч склянку води подасть, а від вас мужиків нічого не дочекаєшся. У нас жінок все просто: з нас тільки посуд, а ваша закваска!

Ігор хотів відповісти, але біля тещі задзвонив телефон.

– Швидкі пологи? Все добре? А хто народився? – Запитувала теща без зупинки.

Зв’язок був поганий. З розмови Антоніна Петрівна дізналася, що дитина народилася здоровою. Дівчинка!

— Ану погляньте уважніше! А то тато каже, що він ювелірний майстер, — давлячись від сміху казала Петрівна.

Теща все сміялася, а Ігор вихопив телефон.

Він разів сто дзвонив до пологового будинку і питав, хто в них народився, а після кожного «хлопчик» плакав. Тещі захотілося пожартувати, тому вона сказала, що Іра народила ще одну дівчинку. Дивлячись на щасливого зятя, Антоніна Петрівна крутила пальцем біля скроні.

Після десятого разу Ігор вирішив зателефонувати ще раз. Мабуть, він уже дістав медсестер, так що розмова вийшла не такою, як він очікував.

– Доброго дня ще раз. Кого народила Іванків?

— У неї народилася дівчинка! – Закричала в трубку чергова.

– Як дівчинка? Ви ж казали мені, що в мене син? – Зять прямо побілів.

— Тепер, Ігорку йди працюй на придане дочкам. Знову дівка! – “підтримала” теща.

Ігор же вибіг із дому та поїхав до райцентру на своєму старому мотоциклі. Протягом 15 хвилин він дзвонив на прийомну, щоб дізнатись точно.

Молода медсестра сміялася, слухаючи його розповідь. Вона сказала, щоб він подивився у четверте вікно першого поверху. Коли зневірений Ігор подивився туди, то побачив свою кохану дружину. Вона посміхалася і щось казала. Але нічого не було чути.

Іра повернула дитину обличчям до віконця. Таку гідність було важко не розглянути. Ігор знову розплакався. Хлопчик! Син! Спадкоємець! Весь персонал пологового будинку спостерігав за його щастям.

— Хлопчик! – Розносилося на всю округу.

А перехожі посміхалися та бажали малюкові здоров’я та щастя.