Бабуся хотіла залишити внука на вулиці самого на кілька хвилин

Ми з чоловіком вже 10 років живемо в Києві, батьки чоловіка живуть в Білій Церкві, а мої в Польщі.  Мама з татом приїжджають до нас в гості раз в рік, а весь інший час ми спілкуємось через інтернет. Моєму старшому синові 5 років, а молодшому 7 місяців.

І ось в черговий приїзд батьків ми з мамою пішли гуляти з дітьми.  Ми зупинилися на дитячому майданчику недалеко від нашого будинку. Невідомо чому, але малюкові чомусь не сподобалася прогулянка і через пів години він почав плакати. Заспокоїти його не вийшло і мама запропонувала залишитися зі старшим на вулиці, а я б з молодшим пішла додому.

Але телефон вона залишила вдома, а ключі одні. Річ у тім, що до нас у двір без ключів не зайдеш і у квартиру з вулиці ніяк не подзвонив. Поки я думала що робити, мама раптом видала:

– Пішли, нехай тут побуде, а я повернуся через 5 хвилин!

Нічого собі, подумала я! А майданчик цей знаходиться не у дворах і з обох сторін в трьох метрах знаходиться дорога. Тобто, дуже легко загравшись вискочити на дорогу, що діти часто і роблять, але батьки їх зупиняють. Та й взагалі, величезне місто, раптом дитину вкрадуть.

Все це я сказала мамі. Вона подивилася на мене з під лоба, а потім сказала:

– А й справді. Я звикла що мої діти в селі виросли, могли в 5 років в магазин по хліб сходити!

У підсумку я взяла у квартирі телефон мами та винесла їй, а коли вони з сином поверталися, подзвонили мені і я вийшла відкрити ворота.

Ось через такі ситуації, я так боюся залишати на когось своїх дітей, навіть на рідну бабусю!